Sananlaskujen 14
1 Viisas vaimo rakentaa huoneensa, vaan hullu kukistaa sen teollansa.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Joka vaeltaa oikiaa tietä, se pelkää Herraa; mutta se, joka poikkee pois tieltänsä, ylönkatsoo hänen.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 Tyhmän suussa on ylpeyden vitsa; vaan viisasten huulet varjelevat heitä.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Jossa ei härkiä ole, siinä seimet puhtaana ovat; vaan jossa juhdat työtä tekevät, siinä tuloa kyllä on.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Totinen todistaja välttää valhetta; vaan väärä todistaja rohkiasti valhettelee.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Pilkkaaja etsii viisautta, ja ei löydä; vaan toimelliset viisauden huokiasti saavat.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Mene pois tyhmän tyköä; sillä et sinä opi mitään häneltä.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 Toimellisen viisaus on teistänsä ottaa vaarin; vaan tyhmäin hulluus on sula petos.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Tyhmä nauraa syntiä, mutta hurskasten välillä on hyvä suosio.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Koska sydän on murheellinen, niin ei auta ulkonainen ilo.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 Jumalattomain huoneet kukistetaan, vaan jumalisten majat viheriöitsevät.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Monella on tie mielestänsä oikia, vaan viimeiseltä johdattaa se kuolemaan.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Naurun jälkeen tulee murhe, ja ilon perästä suru.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Tyhmälle tapahtuu laittamisensa jälkeen, vaan hyvä ihminen asetetaan hänen ylitsensä.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Taitamatoin uskoo kaikki, mutta ymmärtäväinen ottaa teistänsä vaarin.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Viisas pelkää ja karttaa pahaa, vaan tyhmä päätähavin menee.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 Äkillinen ihminen tekee hullun töitä, ja kavala ihminen tulee vihattavaksi.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Taitamattomat perivät tyhmyyden; vaan se on toimellisten kruunu, että he toimellisesti tekevät.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Häijyn täytyy kumartaa hyviä, ja jumalattomat vanhurskasten porteissa.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Köyhää vihaavat hänen lähimmäisensäkin; vaan rikkaalla on monta ystävää.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Joka katsoo lähimmäisensä ylön. hän tekee syntiä; vaan autuas on se, joka viheliäistä armahtaa.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Jotka viekkaudessa vaeltavat, niiltä puuttuu; mutta jotka hyvää ajattelevat, niille tapahtuu hyvyys ja uskollisuus.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 Jossa työtä tehdään, siinä kyllä on; vaan joka tyhjiin puheisiin tyytyy, siinä on köyhyys.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Viisasten rikkaus on heidän kruununsa, mutta tyhmäin hulluus on hulluus.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Uskollinen todistaja vapahtaa hengen, vaan väärä todistaja pettää.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 Joka Herraa pelkää, hänellä on vahva linna, ja hänen lapsensa varjellaan.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 Herran pelko on elämän lähde, että kuoleman nuora välttää taidetaan.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 Koska kuninkaalla on paljo väkeä, se on hänen kunniansa; vaan koska vähä on väkeä, se tekee päämiehen kehnoksi.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Joka on pitkämielinen, se on viisas; vaan joka äkillinen on, se ilmoittaa tyhmyyden.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Leppyinen sydän on ruumiin elämä; vaan kateus on märkä luissa.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Joka köyhälle tekee väkivaltaa, hän laittaa hänen luojaansa; vaan joka armahtaa vaivaista, se kunnioittaa Jumalaa.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Pahuutensa tähden jumalatoin kukistetaan; vaan vanhurskas on kuolemassakin rohkia.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 Toimellisen sydämessä lepää viisaus; mutta mitä tyhmäin mielessä on, se tulee ilmi.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Vanhurskaus korottaa kansan, vaan synti on kansan häpiä.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 Toimellinen palvelia on kuninkaalle otollinen; vaan häpiällistä palveliaa ei hän kärsi.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
