Jobin 39
1 Tiedätkös, koska metsävuohet poikivat, eli oletkos havainnut peurat käyvän tiineenä?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Oletkos lukenut heidän kuukautensa, koska ne täydellänsä ovat? eli tiedätkös ajan, koska he poikivat?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 He kumartavat heitänsä poikiessansa, ja ajavat sen pois, josta heillä kipu on.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Heidän poikansa vahvistuvat ja kasvavat jyvistä: ne menevät ulos, ja ei palaja heidän tykönsä.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Kuka on metsä-aasin antanut niin vapaana käydä? kuka on metsä-aasin siteen päästänyt?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Jolle minä olen erämaan huoneeksi antanut ja korven asuinsiaksi.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Hän katsoo ylön kaupungin pauhinaa: vartian huutoa ei hän kuule.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Hän katsoo vuorella laiduntansa, ja etsii kussa viheriäistä on.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Luuletkos yksisarvisen palvelevan sinuas, ja makaavan yötä sinun seimelläs?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Taidatkos sitoa yksisarvisen vaolle köydellä, niin että hän kiskois ketoa laaksossa sinun perässäs?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Taidatkos sinus luottaa häneen, ehkä hän paljon voi, ja jättää työs hänen haltuunsa?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Uskotkos hänen siemenes kotia tuovan, ja riihees kokoovan?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Ovatko riikinkukkoin sulat kauniimmat kuin nälkäkurjen sulat?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Joka munansa jättää maahan, ja antaa maan lämpimän hautoa niitä.
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 Hän unohtaa ne tallattavan, ja että peto kedolla ne rikkois.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Hän on niin kova poikiansa vastaan, kuin ei ne hänen olisikaan: Ei hän tottele turhaan työtä tehdä.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Sillä Jumala on häneltä taidon ottanut pois, ja ei ole antanut hänelle ymmärrystä.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Kuin hän ylentää itsensä korkeuteen, nauraa hän hevosta ja miestä.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Taidatkos antaa hevoselle väen, eli taidatkos kaunistaa hänen kaulansa hirnumisella?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Taidatkos peljättää hänen niinkuin heinäsirkan? peljättävä on hänen sieramiensa päristys.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Hän kaivaa maata kavioillansa, on riemuinen väkevyydessänsä, ja menee sota-aseita vastaan.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Hän nauraa pelkoa ja ei hämmästy, eikä pakene miekkaa.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Ehkä vielä viini kalisis häntä vastaan, ja keihäät ja kilvet välkkyisivät;
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Hän korskuu, pudistelee ja kaivaa maata, ja ei tottele vasikitorven helinää.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Kuin vaskitorvi heliästi soi, luihkaa hän: hui, ja haastaa sodan taampaa, niin myös päämiesten huudon ja riemun.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Lentääkö haukka sinun ymmärryksestäs, ja hajoittaa siipensä etelään käsin?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Lentääkö kotka sinun kädestäs niin korkialle, että hän tekee pesänsä korkeuteen?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Hän asuu vuorilla ja yöttelee vuorten kukkuloilla ja vahvoissa paikoissa.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Sieltä hän katsoo ruan perään, ja hänen silmänsä näkevät kauvas.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Hänen poikansa särpävät verta; ja kussa raato on, siellä myös hän on.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
