Jobin 21
1 Job vastasi ja sanoi:
А Йов відповів та й сказав:
2 Kuulkaat visusti minun puhettani, ja antakaat neuvoa teitänne.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Kärsikäät minua, että minä myös puhuisin: ja kuin minä puhunut olen, pilkkaa sitte.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Puhunko minä ihmisen kanssa? miksi ei minun henkeni pitäisi tästä murehtiman?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Katsokaat minun päälleni, ja hämmästykäät, ja pankaat kätenne suun eteen.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Koska minä sitä ajattelen, niin minä peljästyn, ja vavistus tulee minun lihani päälle.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Miksi jumalattomat elävät, tulevat vanhaksi ja lisääntyvät tavarassa?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Heidän siemenensä on pysyväinen heidän ympärillänsä, ja heidän sikiänsä ovat läsnä heitä.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Heidän huoneensa ovat vapaat pelvosta, ja Jumalan vitsa ei ole heidän päällänsä.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Heidän sonninsa päästetään, ja ei käy väärin, heidän lehmänsä poikivat, ja ei ole hedelmättömät.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Heidän nuoret lapsensa käyvät ulos niinkuin lauma, ja heidän lapsensa hyppäävät.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 He riemuitsevat trumpuilla ja kanteleilla, ja iloitsevat huiluilla.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Jotka sanovat Jumalalle: mene pois meidän tyköämme; sillä emme tahdo tietää sinun tietäs.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Kuka on Kaikkivaltias, että meidän pitää häntä palveleman? eli mitä meidän siitä hyvää on, että me häntä rukoilemme?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Mutta katso, heidän tavaransa ei ole heidän kädessänsä: jumalattomain neuvo pitää kaukana minusta oleman.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Kuinka jumalattoman kynttilä sammuu, ja heidän kadotuksensa tulee heidän päällensä? Hänen pitää jakaman surkeutta vihassansa.
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Heidän pitää oleman niinkuin korsi tuulessa, ja niinkuin akanat, jotka tuulispää vie salaisesti pois.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Jumala säästää hänen onnettomuutensa hänen lapsillensa; koska hän maksaa hänelle, silloin hänen pitää tietämän.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Hänen silmänsä pitää näkemän hänen kadotuksensa, ja Kaikkivaltiaan vihasta pitää hänen juoman.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Sillä mitä hän tottelee hänen huonettansa hänen jälkeensä? Ja hänen kuukauttensa luku tuskin tulee puolillensa.
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Kuka tahtoo opettaa Jumalaa, joka korkiatkin tuomitsee?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Tämä kuolee vauraana ja terveenä, rikkaana ja onnellisena.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Hänen piimäastiansa ovat täynnä rieskaa, ja hänen luunsa ovat täynnä ydintä.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Mutta toinen kuolee murheellisella mielellä, ja ei koskaan syönyt ilossa.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Ja he makaavat ynnä maassa, ja madot peittävät heidät.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Katso, minä tunnen teidän ajatuksenne ja teidän väärän aivoituksenne minua vastaan.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Sillä te sanotte: kussa ruhtinaan huone on? ja kussa ovat majat, joissa jumalattomat asuiva?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Ettekö ole tutkineet vaeltavaisilta? ja ettekö tiedä hänen merkkejänsä?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Sillä paha säästetään kadotuksen päivään, ja hän pysyy hamaan vihan päivään asti.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Kuka sanoo hänen edessänsä hänen tiensä? ja kuka kostaa hänelle sen minkä hän tehnyt on?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Mutta hän viedään hautaan, ja täytyy joukossa pysyä.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Ojan multa kelpasi hänelle, ja kaikki ihmiset viedään hänen perässänsä; ja ne jotka ovat hänen edellänsä olleet, ovat epälukuiset.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Miksi te minua lohdutatte turhaan? ja teidän vastauksenne löydetään vääräksi.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
