Jobin 13
1 Katso, kaikkia näitä ovat silmäni nähneet, ja korvani kuulleet, ja on ne ymmärtänyt.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Jota te tiedätte, sitä minäkin tiedän, enkä ole halvempi teitä.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Minä puhun siis Kaikkivaltiaan tykö, ja mielin kamppailla Jumalan kanssa.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Sillä te olette valheen saarnaajat, ja kaikki kelvottomat lääkärit.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Jospa te voisitte juuri ääneti olla, niin te olisitte taitavat.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Kuulkaat siis minun kamppaustani, ja ottakaat vaari asiasta, kuin minä puhun.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Tahdotteko te Jumalan puolesta vastata vääryydellä? ja hänen puolestansa puhua petosta?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Tahdotteko te katsoa hänen mieltänsä? Tahdotteko te riidellä Jumalan puolesta?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Pitääkö se teille menestymän, koska hän teitä etsii? luuletteko te hänen pettävänne, niinkuin joku pettää ihmisen?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Hän kovin nuhtelee teitä, jos te salaisesti mieliä katsotte.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Eikö hänen korkeutensa teitä peljätä? ja hänen pelkonsa lankee teidän päällenne?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Teidän muistonne vedetään tuhan verraksi, ja teidän selkänne pitää oleman niinkuin saviroukkio.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Olkaat ääneti minun edessäni, minä puhun, tapahtukoon minulle mitä hyvänsä.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Miksi minun pitää pureman lihaani hampaillani, ja asettaman sieluni minun käsiini?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Katso, vaikka hän minun tappais, enkö minä vielä sittenkin toivoisi? kuitenkin minä nuhtelen teitäni hänen edessänsä.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Hän on kuitenkin minun autuuteni; sillä ei yksikään ulkokullattu tule hänen eteensä.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Kuulkaat juuri visusti minun puhettani, ja minun selitystäni teidän korvainne edessä.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Katso, jo minä olen tuomion sanonut: Minä tiedän, että minä olen hurskas.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Kuka tahtoo käydä oikeudelle minun kanssani? Mutta minun täytyy nyt ääneti olla, ja loppua.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Ainoastaan älä tee minulle kahta, niin en minä kätke itsiäni sinun edestäs.
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Anna kätes olla kaukana minusta, ja sinun kauhistukses älköön minua peljättäkö.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Kutsu minua, ja minä vastaan: eli minä puhun, ja vastaa sinä minua.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Kuinka usiat ovat minun vääryyteni ja pahat tekoni? anna minun saada tietää minun syntini ja rikokseni.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Miksi sinä peität kasvos, ja pidät minua vihollisena?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Tahdotkos niin kova olla lentävää lehteä vastaan, ja vainota kuivaa oljen kortta?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Sillä sinä kirjoitat minulle murhetta, ja annat minun periä nuoruuteni syntejä.
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Sinä olet pannut minun jalkani jalkapuuhun, ja otat kaikista minun poluistani vaarin, ja katsot kaikkia minun askeleitani;
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Joka kuitenkin hukun niinkuin mädännyt raato, ja niinkuin koilta syöty vaate.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
