Teot 14
1 Niin Ikoniossa tapahtui, että he ynnä menivät sisälle Juudalaisten synagogaan, ja niin puhuivat, että suuri joukko Juudalaisia ja Grekiläisiä uskoi.
В Іконії Павло та Варнава увійшли також в юдейську синагогу та говорили так [переконливо], що багато юдеїв та греків увірувало.
2 Mutta uskomattomat Juudalaiset yllyttivät ja pahoittivat pakanain sielut veljiä vastaan.
Ті ж юдеї, які відмовилися повірити, підбурили та роз’ятрили душі язичників проти братів.
3 Niin he olivat siellä kauvan aikaa ja puhuivat rohkiasti Herrassa, joka antoi todistuksen armonsa sanoihin, ja antoi merkit ja ihmeet heidän kättensä kautta tapahtua.
Однак [Павло та Варнава] залишалися там досить довго. Вони сміливо говорили про Господа, Який свідчив про Слово благодаті, роблячи чудеса та знамення через їхні руки.
4 Niin sen kaupungin väki erkani: muutamat pitivät Juudalaisten kanssa, ja muutamat apostolien kanssa.
Мешканці міста розділилися: одні підтримували юдеїв, а інші – апостолів.
5 Kuin siis pakanoilta ja Juudalaisilta kapina nousi, ynnä heidän päämiestensä kanssa, pilkkaamaan ja kivittämään heitä,
Язичники та юдеї разом із керівниками задумали закидати їх камінням.
6 Ja kuin he sen ymmärsivät, pakenivat he Lykaonian kaupunkeihin Lystraan ja Derbeen, ja ympäri sitä lähimaakuntaa,
Дізнавшись про це, [Павло та Варнава] втекли до міст Лікаонії – Лістри, Дервії та околиць,
7 Ja saarnasivat niissä evankeliumia.
де продовжували проповідувати Добру Звістку.
8 Ja mies Lystrassa, sairas jaloista, istui, rampa hamasta äitinsä kohdusta, joka ei ikänänsä ollut käynyt.
У Лістрі сидів безсилий чоловік, який ніколи не ходив, тому що був калікою від народження.
9 Tämä kuuli Paavalin puhuvan; ja kuin hän katsahti hänen päällensä, ja näki hänellä uskon olevan terveeksi tulla,
Він слухав, як говорив Павло. Поглянувши на нього уважно й побачивши, що той має віру для зцілення,
10 Sanoi hän suurella äänellä: ojenna sinus jalkais päälle. Ja hän karkasi ylös ja kävi.
[Павло] голосно промовив: «Встань прямо на ноги!» Той піднявся й почав ходити.
11 Kuin kansa sen näki, mitä Paavali tehnyt oli, korottivat he äänensä Lykaonian kielellä sanoen: jumalat ovat ihmisten hahmolla alas meidän tykömme tulleet.
Люди, побачивши, що зробив Павло, почали голосно говорити лікаонською: «Боги до нас зійшли в людській подобі!»
12 Ja he kutsuivat Barnabaan Jupiteriksi ja Paavalin Merkuriukseksi; sillä hän oli sanansaattaja.
Вони назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, оскільки він був головним у промові.
13 Ja pappi Jupiterin templissä, joka heidän kaupunkinsa edessä oli, toi härkiä ja seppeleitä oven eteen, ja tahtoi ynnä kaupungin väen kanssa uhrata.
Жрець Зевса, храм якого був перед містом, привів биків із вінками до воріт, бажаючи разом із народом принести жертву.
14 Kuin apostolit Barnabas ja Paavali sen kuulivat, repäisivät he vaattensa ja karkasivat kansan sekaan, huutain,
Коли апостоли Варнава та Павло почули про це, то роздерли свій одяг, кинулися до натовпу та закричали:
15 Ja sanoen: miehet, miksi te tätä teette? Mekin olemme ihmiset, puuttuvaiset kuin tekin. Ja me saarnaamme teille evankeliumia, että te näistä turhista kääntyisitte elävän Jumalan tykö, joka teki taivaan, ja maan, ja meren, ja kaikki mitä niissä on,
«Люди, навіщо ви це робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми звіщаємо вам Добру Звістку, щоб ви відвернулися від цих марнот до живого Бога, Який створив небеса, землю, море й усе, що в них.
16 Joka entisillä ajoilla antoi kaikki pakanat vaeltaa omilla teillänsä.
У минулому Він дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,
17 Vaikka ei hän itsiänsä antanut olla ilman todistusta, tehden hyvää, antain meille taivaasta sateen ja hedelmälliset ajat, täyttäin meidän sydämemme rualla ja ilolla.
хоч і не залишав їх без свідоцтва про Себе, роблячи добро, даючи дощі з неба та врожайні часи, наповняючи їжею й радощами серця ваші».
18 Ja kuin he näitä sanoivat, saivat he kansan tuskalla hillityksi, ettei he heille uhranneet.
І, говорячи це, ледве переконали народ, щоб не приносили їм жертви.
19 Niin sinne myös tuli muutamia Juudalaisia Antiokiasta ja Ikoniosta, ja kuin he kansan olivat saattaneet Paavalia kivittämään, riepoittivat he hänen ulos kaupungista, ja luulivat hänen kuolleeksi.
Однак деякі юдеї, які прийшли з Антіохії та Іконії, схилили натовп [на свій бік]. Вони побили Павла камінням та виволікли його за місто, думаючи, що він уже помер.
20 Mutta kuin opetuslapset hänen ympärillänsä seisoivat, nousi hän ja meni kaupunkiin, ja vaelsi toisena päivänä Barnabaan kanssa Derbeen.
Але коли учні зібралися навколо нього, він піднявся та повернувся в місто. Наступного дня він разом із Варнавою вирушив у Дервію.
21 Ja kuin he olivat saarnanneet siinä kaupungissa evankeliumia ja monta opettaneet, palasivat he Lystraan ja Ikonioon ja Antiokiaan,
У цьому місті вони проповідували Добру Звістку й набули чимало учнів. Потім повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії.
22 Vahvistain opetuslasten sieluja, ja neuvoivat heitä uskossa pysymään (sanoen): että meidän pitää monen vaivan kautta Jumalan valtakuntaan tuleman sisälle.
[Павло та Варнава] зміцнювали душі учнів, закликаючи їх продовжувати твердо вірити, та [навчали], що через великі скорботи нам треба увійти в Царство Боже.
23 Ja kuin he olivat valinneet vanhimmat jokaiselle seurakunnalle, ja rukoilleet ja paastonneet, antoivat he heidät Herran haltuun, jonka päälle he uskoivat.
Вони обрали пресвітерів для кожної церкви й постом та молитвою передали їх Господеві, в Якого увірували.
24 Ja he vaelsivat lävitse Pisidian ja tulivat Pamphiliaan.
Далі, пройшовши Пісідію, [Павло та Варнава] прийшли до Памфілії.
25 Ja kuin he olivat saarnanneet sanaa Pergessä, menivät he alas Attaliaan,
Звістивши Слово в Пергії, прийшли до Атталії.
26 Ja purjehtivat sieltä Antiokiaan, jossa he olivat Jumalan armon haltuun annetut, siihen työhön, jonka he toimittaneet olivat.
Звідти відпливли до Антіохії, де були передані благодаті Божій для справи, яку виконали.
27 Mutta kuin he sinne tulivat ja seurakunnan kokosivat, ilmoittivat he, kuinka paljon Jumala oli heidän kanssansa tehnyt ja pakanoille uskon oven avannut.
Повернувшись, вони скликали всю церкву та розповіли, як багато Бог зробив через них і як Він відчинив для язичників двері віри.
28 Ja he viipyivät siellä opetuslasten kanssa hetken aikaa.
Вони залишалися з учнями чимало часу.
