2 Korinttilaisille 12
1 Ei minun ole hyvää kerskaamisestani; tulen kuitenkin näkyihin ja Herran ilmoituksiin.
Я змушений хвалитися, хоча немає в цьому користі. Усе ж перейду до видінь та одкровень від Господа.
2 Minä tunnen ihmisen Kristuksessa ennen neljäätoistakymmentä ajastaikaa, (oliko hän ruumiissa, en minä tiedä, eli oliko hän ulkona ruumiista, en minä sitäkään tiedä; Jumala sen tietää: ) se temmattiin ylös hamaan kolmanteen taivaasen.
Я знаю одного чоловіка в Христі, який чотирнадцять років тому, – чи був у тілі, чи то поза тілом, не знаю, Бог знає, – був підхоплений до третього неба.
3 Ja minä tunnen sen ihmisen, (jos hän ruumiissa taikka ulkona ruumiista oli, en minä tiedä; Jumala sen tietää: )
Також я знаю, що той чоловік – чи був у тілі, чи то поза тілом, не знаю, Бог знає, –
4 Hän temmattiin ylös paradisiin ja kuuli sanomattomia sanoja, joita ei yhdenkään ihmisen sovi puhua.
був підхоплений до раю та почув невимовні слова, яких людині не дано казати.
5 Siitä minä kerskaan; mutta en minä itsestäni kerskaa, vaan minun heikkoudestani.
Таким чоловіком я буду хвалитися; собою ж хвалитися не буду, хіба що своїми слабкостями.
6 Sillä jos minä tahtoisin kerskata, niin en minä tekisi tyhmästi; sillä minä tahdon totuuden sanoa. Mutta kuitenkin minä itseni siinä pidätän, ettei joku minua korkiammaksi lukisi, kuin hän minun näkee eli minusta kuulee.
Якби я навіть і захотів похвалитися, то не буду нерозсудливим, адже казатиму правду. Проте я утримуюсь, щоби хтось не подумав про мене більше, ніж бачить у мені та чує від мене.
7 Ja ettei ilmoitusten ylönpalttisuus minua ylen paljon korottaisi, on pistin annettu minun lihaani, nimittäin saatanan enkeli, rusikoitsemaan minua, etten minä itsiäni ylen paljon korottaisi.
А щоб я не загордився величчю одкровень, дана мені колючка в тіло, посланець сатани, аби мене бити, щоб я не величався.
8 Sentähden olen minä kolmasti Herraa rukoillut, että hän läksis minusta.
Я тричі просив Господа, щоб Він забрав її від мене.
9 Ja hän sanoi minulle: tyydy minun armooni; sillä minun voimani on heikoissa väkevä. Sentähden minä mielelläni kerskaan heikkoudestani, että Kristuksen voima minussa asuis.
Але Він сказав мені: «Моєї благодаті для тебе достатньо, адже сила Мояв слабкості стає довершеною». Тож я з радістю хвалитимуся моєю слабкістю, щоб у мені оселилася Христова сила.
10 Sentähden iloitsen minä heikkoudessa, ylönkatseissa, hädissä, vainoissa ja ahdistuksissa Kristuksen tähden; sillä koska minä heikko olen, niin minä väkeväkin olen.
Тому я задоволений слабкостями, горем, переслідуваннями та труднощами заради Христа. Бо, коли я слабкий, тоді я сильний.
11 Minä olen tällä kerskaamisella tyhmäksi tullut; te olette minua siihen vaatineet. Sillä minua piti teiltä kiitettämän, etten minä ensinkään vähempi ole kuin korkeimmatkaan apostolit, ehken minä mitään ole.
Я став нерозумним, але ви змусили мене до цього! Це ви мали б мене рекомендувати, оскільки я нічим не гірший від цих «великих апостолів», хоч я і ніщо.
12 Niin ovat tosin apostolin merkit teidän seassanne tapahtuneet kaikella kärsivällisyydellä, merkeillä, ihmeillä ja voimallisilla töillä.
Адже ознаки апостола були виявлені поміж вами у всякому терпінні, знаках, дивах та могутніх ділах.
13 Mitäs te muita seurakuntia huonommat olette, paitsi sitä, etten minä itse teidän kuormananne ollut? Antakaat minulle se vääryys anteeksi.
То чим ви були обділені у порівняні з іншими церквами? Хіба тим, що я сам не був тягарем для вас. Вибачте мені цю несправедливість!
14 Katso, minä olen valmis kolmannen kerran teidän tykönne tulemaan, ja en tahdo ensinkään teitä rasittaa; sillä enpä minä etsi teidän omaanne, vaan teitä; sillä ei lasten pidä tavaraa kokooman vanhempainsa varaksi, vaan vanhemmat lapsillensa.
Ось я готовий прийти до вас утретє. Я не буду [вас] обтяжувати, бо мені не потрібне те, що вам належить, але ви [самі]. Адже не діти повинні накопичувати майно для батьків, а батьки – для дітей.
15 Mutta mielelläni minä tahdon kuluttaa ja itseni annettaa ulos teidän sieluinne edestä, vaikka te vähän minua rakastatte, joka kuitenkin sangen paljon teitä rakastan.
Я охоче витрачу заради вас усе, що маю, і навіть віддам самого себе. Якщо люблю вас більше, то невже любитимете мене менше?
16 Mutta olkoon sillänsä, etten minä ole teitä raskauttanut; mutta että minä olin kavala, niin minä olen teidät petoksella saavuttanut.
Хоч би як там було, я не обтяжував вас. Проте [ви кажете], що будучи хитрим, я впіймав вас підступністю.
17 Olenko minä keltään mitään vaatinut niiden tähden, jotka minä teille lähettänyt olen?
Хіба я коли-небудь використовував вас через тих, кого до вас посилав?
18 Minä olen Titusta neuvonut, ja lähetin hänen kanssansa yhden veljen: onkos Titus jotakin teiltä vaatinut? Emmekö me ole yhdessä hengessä vaeltaneet? Emmekö me ole yksiä jälkiä myöten käyneet?
Я попросив Тита прийти до вас і послав із ним брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ми не ходили в тому ж дусі? Хіба ми не ходили одним шляхом?
19 Luuletteko taas, että me vastaamme edestämme teidän edessänne? Me puhumme Kristuksessa, Jumalan edessä; mutta kaikki nämät, rakkaat veljet, teidän parannukseksenne;
Невже ви думаєте, що ми захищаємося перед вами? Ми говоримо перед Богом у Христі, і все це, любі, для вашого збудування.
20 Sillä minä pelkään, etten minä tultuani teitä löydä senkaltaisena kuin minä tahdon, ja te myös löydätte minun, ei niinkuin te tahtoisitte: ettei siellä riidat, kateudet, vihat, torat, panetukset, parjaukset, paisumiset ja kapinat olisi:
Адже я боюся, що, прийшовши, знайду вас не такими, як я хочу, а ви побачите мене не таким, як ви хочете. [Боюся виявити серед вас] сварки, заздрість, лють, самолюбство, наклепи, плітки, пихатість та безлад.
21 Ettei taas minun palattuani minun Jumalani teidän tykönänne minua nöyryyttäisi ja minun pitäis monen tähden murehtiman, jotka ennen rikkoneet ovat ja ei ole itsiänsä parantaneet siitä saastaisuudesta ja huoruudesta ja haureudesta, jota he tehneet ovat.
[Боюся], що, коли я прийду знову, мій Бог упокорить мене перед вами, і мені [доведеться] оплакувати багатьох, що раніше згрішили й не покаялися в нечистоті, у статевій розпусті й у безсоромності, яким вони віддалися.
