Hiob 30
1 “Ke azɔ la, ame siwo menye xoxo na, ame siwo fofowo manyɔ ŋui be womade ha kple nye lãkplɔvuwo gɔ̃ hã o la ɖua fewu le ŋutinye.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 Nu ka woƒe alɔkpa sesẽ la wɔ nam, esi ŋusẽ vɔ le wo ŋu?
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Hiã kple dɔwuame na wowɔ ɖeƒomevie hele tsatsam le dzogbe kple kuɖiɖinyigbawo dzi le zã me.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 Le gbe me woda amagbewo eye woƒe nuɖuɖue nye dɔli ƒe ke.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 Woɖe wo ɖa le wo nɔvi amegbetɔwo ƒe ha me eye wodo ɣli ɖe wo ta abe fiafitɔwo wonye ene.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 Wozi wo dzi be woanɔ tɔʋu siwo mie la me, agakpewo tome kple do siwo woɖe ɖe anyigba la me.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 Wole xɔxlɔ̃m le gbe me eye woƒo ta kpli ɖe avekawo te.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Wonya wo le anyigba la dzi abe ame ɖigbɔ̃wo kple yakamewo ƒe dzidzimeviwo ene.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 “Ke azɔ la, wo viŋutsuwo kpa ha dem, heɖu fewu le ŋunye le ha la me eye mezu lodonu le wo dome.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Wonyɔa ŋum, henɔa adzɔge nam eye woɖea ta ɖe mo nam faa.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Esi azɔ Mawu lã nye datika, hewɔ fum la, wowɔa nu si dze wo ŋu la le ŋkunye me.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 Wo detɔwo tso ɖe ŋutinye le nye ɖusime, woɖo mɔwo ɖi na nye afɔ eye woƒu woƒe aʋakpowo ɖe ŋunye.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Wogbã nye mɔ, edze edzi na wo be wogblẽ donyeme eye ame aɖeke mekpe ɖe wo ŋu gɔ̃ hã o.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 Wolũ ɖe dzinye abe gli gbagbã mee woto ene eye wozɔ to gbagbãƒewo va ƒo ɖe dzinye.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Ŋɔdzidodowo nye tsyɔ dzinye, wonya nye bubu ɖe nu abe ale si ya lɔa nu ɖe nue ene eye nye dedinɔnɔ bu abe lilikpo ene.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 “Azɔ nye agbe nu va le yiyim eye hiãŋkekewo lém.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Zã ŋɔa nye ƒuwo eye nye vevesese manyagblɔ nu metsona o.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 Mawu tsyɔ eƒe ŋusẽ triakɔ la dzinye abe avɔ ene, eye wòle awu ɖe ve nam.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 Ekɔm ƒu gbe ɖe ba me eye mezu ke kple dzofi.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 “O Mawu, mefa avi yɔ wò gake mètɔ nam o, metsi tsitre gake ɖeko nèkpɔm dũu.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Ètrɔ dze dzinye nublanuimakpɔmakpɔtɔe eye nètsɔ wò alɔkpa sesẽ ɖu dzinyee.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 ȃom tsa, hena ya lɔm ɖe nu eye nènyamam le ahom la me.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Menya be àhem ayi ku me, teƒe si woɖo ɖi na kodzogbeawo katã.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 “Vavãe, ame aɖeke medoa asi ɖa léa ame si gbã gudugudu ne ele ɣli dom be woaxɔ na ye le eƒe xaxa me o.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Ɖe nyemefa avi ɖe ame siwo ɖo xaxa me la ŋu oa? Ɖe nye luʋɔ mexa nu ɖe ame dahewo ŋuti oa?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Gake esi mekpɔ mɔ na nyui la, vɔ̃ tum, esi mekpɔ mɔ na kekeli la, viviti koe va nam.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Dzoxɔxɔ si le edzi yim le menye la metɔna o, fukpekpeŋkekewo kpe akɔ kplim.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Nye amea menyɔ tsiɖitsiɖitsiɖi le yiyim gake menye ɣee ɖum o, metsi tsitre ɖe ameha la titina hedo ɣli bia kpekpeɖeŋu.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Meva zu nɔviŋutsu na amegãxiwo kple hati na golowo.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Nye ŋutigbalẽ nyɔ tsiɖitsiɖitsiɖi hele fofom le ŋutinye eye asrã dze dzinye kple dzoxɔxɔ gã aɖe.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 Nye kasaŋku do konyifagbe eye nye dze le avigbe dom.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
