Hiob 29
1 Hiob yi eƒe nuƒoƒo dzi be,
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “O, ale si medi vevie be wòanɔ nam abe ale si wònɔ le ɣleti siwo va yi me la ene, le ŋkeke siwo me Mawu kpɔ tanye,
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 esi eƒe akaɖi klẽ ɖe nye ta dzi eye eƒe kekeli na mezɔ to blukɔ tsiɖitsiɖi me!
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 O, nenye ɖe wòanɔ nam abe nye lãmesẽŋkekewo me ene, esi kadodo kple Mawu kplikplikpli na wòyra nye aƒe,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 esi Ŋusẽkatãtɔ la ganɔ kplim ko eye vinyewo ƒo xlãm,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 esi nye toƒe nye notsi kpeke ɖeɖe eye amitimi ɖuɖu bababa tso agakpe me nam.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 “Ne meyi dua ƒe agbo nu, henɔ anyi ɖe zikpui dzi gli, le dua ƒe ablɔme la,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 ɖekakpuiawo kpɔam, heƒoa asa nam eye ame tsitsiwo tsona ɖe tsitrenu,
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 dumegãwo tɔna ne wole nu ƒom hetsɔa asi ɖoa nu.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 Gbɔgblɔ buna ɖe ame ŋkutawo eye woƒe aɖe léna ɖe woƒe nu me.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Ame sia ame si ɖo tom la kafuam eye ame siwo kpɔm la ƒoa nu nyui tso ŋutinye
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 elabena mexɔna na hiãtɔ siwo le ɣli dom be woakpe ɖe yewo ŋu kple tsyɔ̃evi si si kpeɖeŋutɔ mele o.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Ame si le kukum la ƒe yayra vaa dzinye eye menana ahosi ƒe dzi kpɔa dzidzɔ.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Metsɔ dzɔdzɔenyenye do abe awu ene eye nuteƒewɔwɔ nye nye awu ʋlaya kple tablanu.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Menye ŋku na ŋkuagbãtɔ kple afɔ na tekunɔ.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Menye tɔ na hiãtɔwo eye mexɔa nya ɖe amedzrowo nu.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Meŋea tsyo na ame vɔ̃ɖiwo eye meɖea nu si woda adzoe la le woƒe aɖutame.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 “Mebu be, ‘Maku ɖe nye ŋutɔ nye aƒe me, nye ŋkekewo asɔ gbɔ abe ke ene.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Nye kewo aƒo ɖe to, ade tsi gbɔ eye zãmu adza ɖe nye alɔwo dzi zã blibo la.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Nye ŋutikɔkɔe anɔ yeye zum ɣe sia ɣi le ŋunye eye dati anɔ yeye ɖaa le asinyeme.’
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 “Amewo ɖoa tom henɔa nye asinu kpɔm, nɔa lalam na nye aɖaŋuɖoɖo le ɖoɖoezizi me.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Ne meƒo nu la, womegaƒoa nu o eye nye nyawo gena ɖe woƒe towo me bɔlɔɔ.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Wonɔa lalayem abe ale si wolalana na tsidzadza ene eye woxɔa nye nyawo dea wo ɖokui me abe ale si wonoa kelemetsi ene.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Womexɔnɛ sena ne meko nu na wo o, nye mo ƒe kekeli nye nu xɔasi na wo.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Metiaa mɔ si woato la na wo, menɔa wo dome abe woƒe tatɔ ene eye menɔa wo dome abe woƒe fia le eƒe aʋakɔwo dome ene. Menɔna abe ame si faa akɔ na konyifalawo ene.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
