Psalmaro 77

1 Al la ĥorestro. Por Jedutun. Psalmo de Asaf. Mia voĉo iras al Dio, kaj mi krias; Mia voĉo iras al Dio, ke Li aŭskultu min.

За първия певец, по Едутуна, Асафов псалом. Викам към Бога с гласа си, Да! към Бога с гласа си; и Той ще ме послуша.

2 En la tago de mia suferado mi serĉas mian Sinjoron; En la nokto mia mano estas etendita kaj ne malleviĝas; Mia animo ne volas konsoliĝi.

В деня на неволята си търсих Господа, Нощем прострях ръката си към Него без да престана; Душата ми не искаше да се утеши.

3 Mi rememoras Dion, kaj mi ĝemas; Mi meditas, kaj mia spirito malĝojas. (Sela)

Спомням си за Бога, и се смущавам; Оплаквам се, и духът ми отпада. (Села)

4 Vi retenas la palpebrojn de miaj okuloj; Mi estas frapita, mi ne povas paroli.

Удържаш очите ми в не спане; Смущавам се до толкоз щото не мога да продумам.

5 Mi meditas pri la tagoj antikvaj, Pri la jaroj antaŭlonge pasintaj.

Размислих за древните дни, За годините на старите времена.

6 Mi rememoras en la nokto mian kanton; Mi parolas kun mia koro, Kaj mia spirito esploras.

Спомням си за нощното си пеене; Размишлявам в сърцето си, И духът ми загрижено изпитва като казва:

7 Ĉu por eterne mia Sinjoro forpuŝis? Kaj ĉu Li ne plu favoros?

Господ до века ли ще отхвърля? Не ще ли вече да покаже благоволение?

8 Ĉu por eterne ĉesiĝis Lia boneco? Ĉu Lia promeso ne plenumiĝos por ĉiuj generacioj?

Престанала ли е милостта Му за винаги? Пропада ли обещанието Му за всякога?

9 Ĉu Dio forgesis indulgi? Ĉu Li fermis en kolero Sian favorkorecon? (Sela)

Забрави ли Бог да бъде благодатен? Или в гнева Си е затворил Своите благи милости? (Села)

10 Kaj mi diris: Tio estas mia aflikto, Ke aliiĝis la dekstra mano de la Plejaltulo.

Тогава рекох: Това е слабост за мене Да мисля, че десницата на Всевишния се изменява.

11 Mi rememoros la farojn de la Eternulo; Jes, mi rememoros Viajn antikvajn miraklojn.

Ще спомена делата Господни; Защото ще си спомня чудесата извършени от Тебе в древността,

12 Mi meditos pri ĉiuj Viaj faroj, Kaj pri Viaj agoj mi parolos.

И ще размишлявам върху всички що си сторил, И деянията Ти ще преговарям.

13 Ho Dio, en sankteco estas Via vojo; Kiu estas tiel granda dio, kiel nia Dio?

Боже, в светост е Твоят път; Кой бог е велик, както истинският Бог?

14 Vi estas tiu Dio, kiu faras miraklojn; Vi montris Vian forton inter la popoloj.

Ти си Бог, който вършиш чудеса; Явил си между племената силата Си.

15 Vi liberigis per Via brako Vian popolon, La filojn de Jakob kaj Jozef. (Sela)

Изкупил си с мишцата Си людете Си, Чадата Яковови и Иосифови, (Села)

16 Vidis Vin akvoj, ho Dio, Vidis Vin akvoj, kaj ili ektremis, Kaj abismoj skuiĝis.

Видяха Те водите, Боже, видяха Те водите и се уплашиха; Разтрепериха се и бездните.

17 Nubegoj verŝis akvon, La ĉielo eligis bruon, Kaj Viaj sagoj ekflugis.

Облаците изляха поройни води; небесата издадоха глас; Тоже и стрелите Ти прелетяха.

18 La voĉo de Via tondro estis en la turnovento, Fulmoj lumigis la mondon; Tremis kaj ŝanceliĝis la tero.

Гласът на гърма Ти бе вихрушката; Светкавиците осветиха вселената; Земята се потресе и се разклати.

19 Sur la maro estis Via vojo, Kaj Via irejo sur grandaj akvoj, Sed Viaj paŝosignoj ne estis videblaj.

През морето бе Твоят път, И стъпките Ти през големи води, И следите Ти не се познаваха.

20 Vi kondukis Vian popolon kiel ŝafojn, Per la mano de Moseo kaj Aaron.

Водил си като стадо людете Си С ръката на Моисея и на Аарона.