Psalmaro 74
1 Instruo de Asaf. Kial, ho Dio, Vi forpuŝis nin por ĉiam? Kial fumas Via kolero kontraŭ la ŝafoj de Via paŝtejo?
Зашто се, Боже, срдиш на нас дуго; дими се гнев Твој на овце паше Твоје?
2 Rememoru Vian komunumon, kiun Vi aĉetis en la tempo antikva, La genton de Via heredo, kiun Vi liberigis, Ĉi tiun monton Cion, sur kiu Vi loĝiĝis.
Опомени се сабора свог, који си стекао од старине, искупио себи у наследну државу, горе Сиона, на којој си се населио.
3 Direktu Viajn paŝojn al la eternaj ruinoj, Al ĉio, kion detruis malamiko en la sanktejo.
Подигни стопе своје на старе развалине: све је разрушио непријатељ у светињи.
4 Krias Viaj malamikoj en Via domo, Metis tie siajn signojn.
Ричу непријатељи Твоји на месту сабора Твојих, своје обичаје постављају место наших обичаја.
5 Oni vidas, kiel ili levas la hakilojn Kontraŭ la lignajn plektaĵojn.
Видиш, они су као онај који подиже секиру на сплетене гране у дрвета.
6 Kaj nun ĉiujn ĝiajn skulptaĵojn Ili dishakas per hakilo kaj marteloj.
Све у њему што је резано разбише секирама и брадвама.
7 Ili bruligis per fajro Vian sanktejon, Malhonore alterigis la loĝejon de Via nomo.
Огњем сажегоше светињу Твоју; на земљу обаливши оскврнише стан имена Твог.
8 Ili diris en sia koro: Ni ruinigos ilin tute; Ili forbruligis ĉiujn domojn de Dio en la lando.
Рекоше у срцу свом: Потримо их сасвим. Попалише сва места сабора Божијих на земљи.
9 Niajn signojn ni ne vidis; Jam ne ekzistas profeto, Kaj neniu ĉe ni scias, kiel longe tio daŭros.
Обичаја својих не видимо, нема више пророка, и нема у нас ко би знао докле ће то трајати.
10 Kiel longe, ho Dio, mokos la premanto? Ĉu eterne la malamiko insultos Vian nomon?
Докле ће се, Боже, ругати насилник? Хоће ли довека противник пркосити имену Твом?
11 Kial Vi retenas Vian brakon kaj Vian dekstran manon? Ekstermu ilin el Via basko.
Зашто устављаш руку своју и десницу своју? Пружи из недара својих, и истреби их.
12 Dio estas ja mia Reĝo de antikve, Li faras savon sur la tero.
Боже, царе мој, који од старине твориш спасење посред земље!
13 Vi disŝiris per Via forto la maron, Vi rompis la kapojn de balenoj en la akvo;
Ти си силом својом раскинуо море, и сатро главе воденим наказама.
14 Vi disbatis la kapojn de la levjatano, Vi donis ĝin por manĝo al la bestoj de la dezerto;
Ти си размрскао главу крокодилу, дао га онима који живе у пустињи да га једу.
15 Vi elfendis fonton kaj torenton, Vi elsekigis potencajn riverojn.
Ти си отворио изворе и потоке, Ти си исушио реке које не пресишу.
16 Al Vi apartenas la tago, kaj al Vi apartenas la nokto; Vi aranĝis lumon kaj sunon;
Твој је дан и Твоја је ноћ, Ти си поставио звезде и сунце.
17 Vi difinis ĉiujn limojn de la tero; La someron kaj la vintron Vi aranĝis.
Ти си утврдио све крајеве земаљске, лето и зиму Ти си уредио.
18 Rememoru tion, ke malamiko insultas la Eternulon Kaj popolo malsaĝa malhonoras Vian nomon.
Опомени се тога, непријатељ се руга Господу, и народ безумни не мари за име Твоје.
19 Ne fordonu al sovaĝa besto la animon de Via turto; La anaron de Viaj mizeruloj ne forgesu por ĉiam.
Не дај зверима душу грлице своје, немој заборавити стадо страдалаца својих засвагда.
20 Rememoru la interligon, Ĉar ĉiuj mallumaj lokoj de la tero estas plenaj de rabejoj.
Погледај на завет; јер су све пећине земаљске пуне станова безакоња.
21 La suferanto ne reiru hontigita; Malriĉulo kaj mizerulo gloru Vian nomon.
Невољник нек се не врати срамотан, ништи и убоги нека хвале име Твоје.
22 Leviĝu, ho Dio, defendu Vian aferon; Rememoru la malhonoron, kiun malsaĝulo faras al Vi ĉiutage.
Устани, Боже, брани ствар своју, опомени се како Ти се безумник руга сваки дан!
23 Ne forgesu la krion de Viaj malamikoj; La bruo de tiuj, kiuj leviĝis kontraŭ Vi, konstante kreskas.
Не заборави обести непријатеља својих, вике, коју једнако дижу противници Твоји!
