Psalmaro 66
1 Al la ĥorestro. Kanto-psalmo. Ĝoje kriu al Dio tuta la tero.
Для дириґента хору. Пісня. Псалом.
2 Muziku la gloron de Lia nomo, Faru honoron al Lia gloro.
виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!
3 Diru al Dio: Kiel timindaj estas Viaj faroj! Pro Via granda forto kaŝiĝas antaŭ Vi Viaj malamikoj.
Скажіть Богу: „Які Твої вчинки грізні́! Через силу велику Твою — Твої вороги піддаду́ться Тобі,
4 La tuta tero kliniĝas antaŭ Vi kaj kantas al Vi, Kantas Vian nomon. (Sela)
вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє!“Се́ла.
5 Venu, kaj rigardu la farojn de Dio, Kiu estas timinda pro Siaj faroj inter la homidoj.
Ідіть і погляньте на Божі діла́, — Він грізни́й у діла́х проти лю́дських сині́в!
6 Li faris el maro sekan teron; Riveron oni transpaŝis piede; Tie ni ĝojis pro Li.
Він на суході́л змінив море, — й перехо́дили рі́чку ногою, — там раділи ми в Ньому!
7 Li regas per Sia potenco eterne; Liaj okuloj rigardas la popolojn; La ribelantoj ne leviĝu. (Sela)
Він царю́є навіки Своєю могу́тністю, очі Його між наро́дами зо́рять, — нехай не несуться відсту́пники! (Се́ла)
8 Laŭdu, ho popoloj, nian Dion, Kaj laŭte aŭdigu Lian gloron.
Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголо́шуйте,
9 Li donis vivon al nia animo, Kaj ne lasis falŝanceliĝi nian piedon.
що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткну́тись,
10 Ĉar Vi esploris nin, ho Dio; Vi refandis nin, kiel oni refandas arĝenton.
бо Ти, Боже, нас випробо́вував, Ти нас перетопи́в, як срібло́ перето́плюється.
11 Vi enirigis nin en kaptilon, Vi metis ŝarĝon sur niajn lumbojn;
Ти нас до в'язни́ці впровадив, Ти пута поклав нам на сте́гна,
12 Vi rajdigis homojn sur niaj kapoj; Ni trapasis fajron kaj akvon, Sed Vi elirigis nin en bonstaton.
Ти їздити дав був люди́ні по го́ловах наших, ми ввійшли до огню́ й до води, — але на широкі місця Ти нас вивів!
13 Mi eniros en Vian domon kun bruloferoj; Mi plenumos al Vi miajn promesojn,
Увійду́ я до дому Твого́ з цілопа́леннями, обі́ти свої Тобі ви́плачу ті,
14 Kiujn eligis miaj lipoj kaj elparolis mia buŝo, Kiam mi estis en premo.
що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісно́ті моїй!
15 Grasajn bruloferojn mi alportos al Vi kun fumo de virŝafoj; Mi oferos bovidojn kaj kaprojn. (Sela)
Цілопа́лення ситих тельці́в піднесу́ Тобі з димом кади́льним бара́нячим, приготу́ю биків із козла́ми. (Се́ла)
16 Venu, aŭskultu, ĉiuj, kiuj timas Dion; Kaj mi rakontos, kion Li faris por mia animo.
Ідіть, і послухайте, всі богобі́йні, а я розкажу́, що́ Він учинив для моєї душі:
17 Al Li mi vokis per mia buŝo, Kaj Lia glorado estis sub mia lango.
До Нього я кли́кав уста́ми своїми, і хва́ли Йому — під моїм язико́м!
18 Se mi vidus maljustaĵon en mia koro, Mia Sinjoro min ne aŭskultus;
Коли б беззако́ння я бачив у серці своїм, то Госпо́дь не почув би мене,
19 Sed Dio aŭskultis, Li atentis la voĉon de mia preĝo.
але́ Бог почув, — і вислухав голос моєї молитви!
20 Glorata estu Dio, Kiu ne forpuŝis mian preĝon kaj ne rifuzis al mi Sian bonecon.
Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого́ милосердя від мене!
