Psalmaro 17
1 Preĝo de David. Aŭskultu, ho Eternulo, la justulon, atentu mian krion, Donu orelon al mia preĝo el ne malsincera buŝo.
Молитва Давидова. Почуй, о Господи, [благання про] правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих [лине].
2 De Vi venos mia juĝo; Viaj okuloj rigardos la veremecon.
Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду.
3 Vi esploras mian koron, ekzamenas ĝin en la nokto; Vi elprovas min, Kaj Vi trovas nenion, kion mi intencus, Sed kio ne volus eliri el mia buŝo.
Ти випробував моє серце, дослідив [мене] вночі, переплавив мене, але не знайшов [того], щоб слова мої розходилися з думками.
4 Pri homaj faroj, konforme al la vortoj el Via buŝo, Mi gardis min de vojoj kontraŭleĝaj.
Щодо справ людських, то згідно зі словом, що [вийшло] з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб [стати] на шлях гнобителя.
5 Miaj paŝoj tuj sekvas en Viaj postesignoj, miaj piedoj ne ŝanceliĝas.
Стопи мої крокували [тільки] Твоїми стежками, ноги мої не оступалися.
6 Mi vokas al Vi, ĉar Vi respondos al mi, ho Dio; Klinu al mi Vian orelon kaj aŭdu mian parolon.
Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.
7 Montru Vian mirindan favorkorecon, Vi, kiu per Via dekstra mano helpas la fidantojn kontraŭ la atakantoj.
З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.
8 Gardu min kiel la pupilon de la okulo, Per la ombro de Viaj flugiloj kaŝu min
Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх сховай мене
9 De la malbonuloj, kiuj atakas min, De miaj malamikoj, kiuj ĉirkaŭe insidas kontraŭ mia animo.
від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.
10 Sian koron ili fermis, Per sia buŝo ili parolas fiere.
Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато.
11 Kien ni iras, ili nin ĉirkaŭas; Siajn okulojn ili direktas, por ĵeti nin sur la teron.
Підкрадалися до мене [таємно], а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути [мене] на землю.
12 Li similas leonon, kiu avidas akiron, Kaj leonidon, kiu sidas en kaŝita loko.
Немов той лев, що прагне терзати [здобич], і як лев молодий, що в засідці залягає.
13 Leviĝu, ho Eternulo, antaŭvenu kaj renversu lin; Savu mian animon kontraŭ la malbonulo per Via glavo,
Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,
14 Kontraŭ la homoj, ho Eternulo, per Via mano, Kontraŭ la homoj de ĉi tiu mondo, kiuj havas sian parton en la nuna vivo, Kaj kies ventron Vi plenigis per Viaj trezoroj, Ke iliaj filoj estos sataj kaj ili lasos restaĵon por siaj infanoj.
рукою Твоєю від мужів, Господи, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм.
15 Kaj mi en pieco rigardos Vian vizaĝon; Vekiĝante, mi satiĝos per Via bildo.
А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.
