Psalmaro 129

1 Kanto de suprenirado. Multe oni afliktis min de post mia juneco, Diras Izrael,

Дестул м-ау асуприт дин тинереце – с-о спунэ Исраел! –

2 Multe oni afliktis min de post mia juneco, Sed oni min ne pereigis.

дестул м-ау асуприт дин тинереце, дар ну м-ау бируит.

3 Sur mia dorso plugis plugistoj, Faris siajn sulkojn longaj.

Плугарий ау арат пе спинаря мя, ау трас бразде лунӂь пе еа.

4 La Eternulo estas justa; Li dishakis la ŝnurojn de la malvirtuloj.

Домнул есте дрепт: Ел а тэят фунииле челор рэй.

5 Hontiĝu kaj turniĝu malantaŭen Ĉiuj malamantoj de Cion.

Сэ се умпле де рушине ши сэ дя ынапой тоць чей че урэск Сионул!

6 Ili estu kiel tegmenta herbo, Kiu forvelkas, antaŭ ol oni ĝin elŝiris;

Сэ фие ка ярба де пе акоперишурь, каре се усукэ ынаинте де а фи смулсэ!

7 Per kiu ne plenigas rikoltanto sian manon Nek garbiganto sian baskon.

Сечерэторул ну-шь умпле мына ку еа, чел че лягэ снопий ну-шь ынкаркэ брацул ку еа

8 Kaj la preterirantoj ne diros: Beno de la Eternulo estu al vi, Ni benas vin per la nomo de la Eternulo.

ши трекэторий ну зик: „Бинекувынтаря Домнулуй сэ фие песте вой! Вэ бинекувынтэм ын Нумеле Домнулуй!”