Psalmaro 104
1 Benu, ho mia animo, la Eternulon. Ho Eternulo, mia Dio, Vi estas tre granda, De majesto kaj beleco Vi estas vestita;
Благославяй, душе моя, Господа. Господи Боже мой, Ти си твърде велик С блясък и величие си облечен,
2 Vi, kiu estas ĉirkaŭkovrita de lumo kiel de vesto, Kiu sternas la ĉielon kiel tapiŝon;
Ти, Който се обличаш със светлина като с дреха, И простираш небето като завеса;
3 Kiu aranĝas sur la akvo Siajn ĉambrojn, Kiu faras la nubojn Lia veturilo; Kiu iras sur la flugiloj de la vento;
Който устрояваш високите Си обиталища над водите, Правиш облаците Своя колесница И вървиш с крилата на вятъра;
4 Kiu faras la ventojn Liaj senditoj, Flamantan fajron Liaj servantoj;
Който правиш ангелите Си силни като ветровете. И слугите Си като огнения пламък;
5 Kiu fondis la teron sur ĝiaj fundamentoj, Ke ĝi neniam ŝanceliĝos.
Който си положил земята на основата й, За да се не поклати за вечни времена.
6 La abismon Vi kovris kiel per vesto, Sur la montoj staras akvo;
Покрил си я с морето като с дреха; Водите застанаха над планините.
7 De Via minaco ĝi kuras, De la voĉo de Via tondro ĝi forrapidas.
От Твоето смъмряне те побягнаха, От гласа на гърма Ти се спуснаха на бяг
8 Ĝi leviĝas sur montojn, malleviĝas sur valojn, Al tiu loko, kiun Vi destinis por ĝi.
Издигаха се планините, снишаваха се долините. На мястото, което беше определил за тях.
9 Vi faris limon, kiun ĝi ne superpaŝos, Por ke ĝi ne revenu por kovri la teron.
Положил си предел на водите, за да не могат да преминат, Нито да се върнат пак да покрият земята.
10 Vi sendas fontojn al la riveroj, Kiuj iras inter montoj;
Ти си, Който изпращаш извори в доловете За да текат между планините.
11 Ili trinkigas ĉiujn kampajn bestojn; Sovaĝaj azenoj kvietigas sian soifon.
Напояват всичките полски зверове; С тях дивите осли утоляват жаждата си:
12 Apud ili loĝas la birdoj ĉielaj, El inter la branĉoj ili sonigas sian voĉon.
При тях небесните птици обитават И пият между клончетата.
13 Vi trinkigas la montojn el Viaj ĉambroj; Per la produktoj de Viaj faroj satiĝas la tero.
Ти си, Който поиш планините от високите Си обиталища, Тъй щото от плода на Твоите дела се насища земята;
14 Vi kreskigas herbon por la bruto, Kaj verdaĵon, kiu servas al la homo, Por elirigi panon el la tero.
Правиш да никне трева за добитъка, И зеленчук за потреба на човека, За да изважда храна от земята,
15 Kaj la vino gajigas la koron de la homo, La vizaĝo brilas de la oleo, Kaj la pano fortikigas la koron de la homo.
И вино, което весели сърцето на човека, И прави да лъщи лицето му повече от дървено масло, И хляб, който уякчава сърцето на човека.
16 Satiĝas la arboj de la Eternulo, La cedroj de Lebanon, kiujn Li plantis;
Великолепните дървета се наситиха, Ливанските кедри, които Господ е насадил,
17 Kaj tie nestas birdoj; Cikonio havas sian loĝejon sur abioj;
Гдето птиците си свиват гнезда, И елхите са жилище на щърка;
18 La altaj montoj estas por la ibeksoj, La rokoj estas rifuĝejo por la hirakoj.
Високите планини са на дивите кози, Канарите са прибежище на дивите зайци.
19 Li aranĝis la lunon laŭ la partoj de tempo; La suno scias sian subiron.
Той е определил луната, за да показва времената; Слънцето знае кога да залязва.
20 Vi sendas mallumon, kaj fariĝas nokto, Dum kiu vagas ĉiuj arbaraj bestoj;
Спущаш тъмнина, и настава нощ, Когато всичките горски зверове се разхождат.
21 La leonidoj krias pri rabakiro, Por peti de Dio sian manĝaĵon.
Лъвчетата реват за лов, И търсят от Бога храна.
22 Kiam leviĝas la suno, Ili sin kaŝas kaj kuŝiĝas en siaj loĝejoj.
Изгрее ли слънцето, те си отиват И лягат в рововете си.
23 Eliras homo por sia okupiĝo, Por sia laboro ĝis la vespero.
Човек излиза на работата си И на труда си до вечерта.
24 Kiel multaj estas Viaj faroj, ho Eternulo! Ĉion Vi faris kun saĝo; La tero estas plena de Viaj faritaĵoj.
Колко са многовидни Твоите дела, Господи! С мъдрост си направил всичките; Земята е пълна с твоите творения.
25 Jen la maro, granda kaj vasta: Tie estas rampaĵoj sennombraj, Bestoj malgrandaj kaj grandaj;
Ето голямото и пространно море, Гдето има безбройни пълзящи животни, Животни малки и големи.
26 Tie iras ŝipoj; Tie estas la levjatano, kiun Vi kreis, ke ĝi tie ludu.
Там плуват корабите; Там е и чудовището, което си създал да играе в него.
27 Ĉiuj ili atendas de Vi, Ke Vi donu al ili manĝon en ĝia tempo.
Всички тия от Тебе очакват Да им дадеш на време храната.
28 Vi donas al ili, ili kolektas; Vi malfermas Vian manon, kaj ili satiĝas de bonaĵo.
Каквото им даваш те го събират; Отваряш ръката Си, и те се насищат с блага,
29 Vi kaŝas Vian vizaĝon, tiam ili ektimas; Vi forprenas ilian spiriton, Tiam ili mortas kaj revenas al sia polvo.
Скриеш ли лицето Си, те се смущават; Прибираш ли лъха им, те умират И връщат се в пръстта си.
30 Vi sendas Vian spiriton, tiam ili kreiĝas; Kaj Vi renovigas la vizaĝon de la tero.
Изпращаш ли Духа Си, те се създават; И подновяваш лицето на земята.
31 Gloro al la Eternulo estu eterne; La Eternulo ĝoju pri Siaj faritaĵoj.
Нека трае до века славата Господна; Нека се радва в делата Си Господ,
32 Li ekrigardas la teron, kaj ĝi tremas; Li ektuŝas la montojn, kaj ili fumiĝas.
Който, кога гледа на земята, тя трепери, Кога се допира до планините, те димят.
33 Mi kantados al la Eternulo, dum mi vivos; Mi muzikados al mia Dio, dum mi estos.
Ще пея Господу докато съм жив; Ще славословя моя Бог докле съществувам.
34 Agrabla estu al Li mia meditado; Mi ĝojos pri la Eternulo.
Да Му бъде приятно моето размишление; Аз ще се веселя в Господа.
35 Malaperu pekuloj de sur la tero, Kaj malvirtuloj ne plu ekzistu. Benu, ho mia animo, la Eternulon. Haleluja!
Нека се довършат грешните от земята, И нечестивите да ги няма вече. Благославяй, душе моя, Господа. Алилуя.
