Sentencoj 7
1 Mia filo! konservu miajn vortojn, Kaj gardu ĉe vi miajn moralordonojn.
Фиуле, пэстрязэ кувинтеле меле ши цине ла тине сфатуриле меле!
2 Konservu miajn moralordonojn, kaj vivu; Kaj mian instruon, kiel la pupilon de viaj okuloj.
Цине сфатуриле меле ши вей трэи; пэзеште ынвэцэтуриле меле ка лумина окилор!
3 Ligu ilin al viaj fingroj; Skribu ilin sur la tabelo de via koro.
Лягэ-ле ла деӂете, скрие-ле пе тэблица инимий тале!
4 Diru al la saĝo: Vi estas mia fratino; Kaj la prudenton nomu mia parencino;
Зи ынцелепчуний: „Ту ешть сора мя!” Ши нумеште причеперя приетена та,
5 Por ke vi estu gardata kontraŭ fremda edzino, Kontraŭ fremdulino, kies paroloj estas glataj.
ка сэ те феряскэ де неваста алтуя, де стрэина каре ынтребуинцязэ кувинте адеменитоаре.
6 Ĉar mi rigardis tra fenestro de mia domo, Tra mia krado;
Стэтям ла ферястра касей меле ши мэ уйтам прин зэбреле.
7 Kaj mi vidis inter la naivuloj, Mi rimarkis inter la nematuruloj junulon senprudentan,
Ам зэрит принтре чей неынчеркаць, ам вэзут принтре тинерь пе ун бэят фэрэ минте.
8 Kiu pasis sur la placo preter ŝia angulo, Kaj iris la vojon al ŝia domo,
Тречя пе улицэ, ла колцул унде стэтя уна дин ачесте стрэине, ши а апукат пе каля каре дучя спре локуинца ей.
9 En krepusko, en vespero de tago, Kiam fariĝis nokto kaj mallumo.
Ера ын амург, сяра, ын ноаптя нягрэ ши ынтунекоасэ.
10 Kaj jen renkonte al li iras virino En ornamo de publikulino, ruzema je la koro.
Ши ятэ кэ й-а алергат ынаинте о фемее ымбрэкатэ ка о курвэ ши ку инима ширятэ.
11 Bruema kaj vagema; Ŝiaj piedoj ne loĝas en ŝia domo.
Ера бунэ де гурэ ши фэрэ астымпэр; пичоареле ну-й путяу ста акасэ:
12 Jen ŝi estas sur la strato, jen sur la placoj, Kaj apud ĉiu angulo ŝi embuskas.
кынд ын улицэ, кынд ын пеце, пе ла тоате колцуриле стэтя ла пындэ.
13 Kaj ŝi kaptis lin, kaj kisis lin Kun senhonta vizaĝo, kaj diris al li:
Еа л-а ымбрэцишат ши л-а сэрутат ши, ку о фацэ фэрэ рушине, й-а зис:
14 Mi devis alporti dankan oferdonon; Hodiaŭ mi plenumis mian solenan promeson.
„Ерам датоаре ку о жертфэ де мулцумире, азь мь-ам ымплинит журуинцеле.
15 Tial mi eliris al vi renkonte, Por serĉi vian vizaĝon, kaj mi vin trovis.
Де ачея ць-ам ешит ынаинте, сэ те каут, ши те-ам ши гэсит.
16 Mi bele kovris mian liton Per multkoloraj teksaĵoj el Egiptujo.
Мь-ам ымподобит патул ку ынвелиторь, ку аштернут де пынзетурь дин Еӂипт;
17 Mi parfumis mian kuŝejon Per mirho, aloo, kaj cinamo.
мь-ам стропит аштернутул ку смирнэ, алое ши скорцишоарэ.
18 Venu, ni ĝuu sufiĉe volupton ĝis la mateno, Ni plezuriĝu per la amo.
Вино, сэ не ымбэтэм де драгосте пынэ диминяцэ, сэ не десфэтэм ку дезмердэрь!
19 Ĉar mia edzo ne estas hejme, Li iris en malproksiman vojon;
Кэч бэрбатул меу ну есте акасэ, а плекат ынтр-о кэлэторие лунгэ,
20 La sakon kun mono li prenis kun si; Li revenos hejmen je la plenluno.
а луат ку ел сакул ку бань ши ну се ва ынтоарче акасэ декыт ла луна ноуэ.”
21 Ŝi forlogis lin per sia multeparolado, Per sia glata buŝo ŝi lin entiris.
Тот ворбинду-й, еа л-а адеменит ши л-а атрас ку бузеле ей адеменитоаре.
22 Li tuj iras post ŝi, Kiel bovo iras al la buĉo Kaj kiel katenita malsaĝulo al la puno;
Деодатэ, а ынчепут сэ мяргэ дупэ еа, ка боул каре се дуче ла мэчелэрие, ка ун черб каре аляргэ спре курсэ,
23 Ĝis sago fendas al li la hepaton; Kiel birdo rapidas al la kaptilo, Kaj ne scias, ke ĝi pereigas sian vivon.
ка пасэря каре дэ бузна ын лац, фэрэ сэ штие кэ о ва коста вяца, пынэ че сэӂята ый стрэпунӂе фикатул.
24 Kaj nun, infanoj, aŭskultu min, Atentu la vortojn de mia buŝo.
Ши акум, фиилор, аскултаци-мэ ши луаць аминте ла кувинтеле гурий меле!
25 Via koro ne flankiĝu al ŝia vojo, Ne eraru sur ŝia irejo;
Сэ ну ци се абатэ инима спре каля уней асеменя фемей, ну те рэтэчи пе кэрэриле ей.
26 Ĉar multajn ŝi vundis kaj faligis, Kaj multegaj estas ŝiaj mortigitoj.
Кэч еа а фэкут сэ кадэ мулте жертфе ши мулць сунт чей пе каре й-а учис еа.
