Plorkanto 5
1 Rememoru, ho Eternulo, kio fariĝis al ni; Rigardu kaj vidu nian malhonoron!
Аду-Ць аминте, Доамне, де че ни с-а ынтымплат! Уйтэ-Те ши вези-не окара!
2 Nia heredaĵo transiris al fremduloj, Niaj domoj al aligentuloj.
Моштениря ноастрэ а трекут ла ниште стрэинь, каселе ноастре, ла чей дин алте цэрь!
3 Ni fariĝis orfoj senpatraj, Niaj patrinoj estas kiel vidvinoj.
Ам рэмас орфань, фэрэ татэ; мамеле ноастре сунт ка ниште вэдуве.
4 Nian akvon ni trinkas pro mono; Nian lignon ni ricevas nur pro pago.
Апа ноастрэ о бем пе бань, ши лемнеле ноастре требуе сэ ле плэтим.
5 Oni pelas nin je nia kolo; Ni laciĝis, sed oni ne permesas al ni ripozi.
Пригониторий не урмэреск ку ындыржире ши, кынд обосим, ну не дау одихнэ.
6 Al Egiptujo ni etendis la manon, Al Asirio, por satiĝi per pano.
Ам ынтинс мына спре Еӂипт, спре Асирия, ка сэ не сэтурэм де пыне.
7 Niaj patroj pekis, sed ili jam ne ekzistas; Kaj ni devas suferi pro iliaj malbonagoj.
Пэринций ноштри, каре ау пэкэтуит, ну май сунт, яр ной ле пуртэм пэкателе.
8 Sklavoj regas super ni; Kaj neniu liberigas nin el iliaj manoj.
Робий не стэпынеск, ши нимень ну не избэвеште дин мыниле лор.
9 Kun danĝero por nia vivo ni akiras nian panon, Pro la glavo en la dezerto.
Не кэутэм пыня ку примеждия веций ноастре, кэч не аменинцэ сабия ын пустиу.
10 Nia haŭto varmegiĝis kiel forno, Por la kruela malsato.
Не арде пеля ка ун куптор де фригуриле фоамей.
11 La virinojn en Cion ili senhonorigis, La virgulinojn en la urboj de Judujo.
Ау нечинстит пе фемей ын Сион, пе фечоаре ын четэциле луй Иуда.
12 La princoj estas pendigitaj je siaj manoj; La maljunulojn oni ne respektis.
Май-марий ноштри ау фост спынзураць де мыниле лор. Бэтрынилор ну ле-ау дат ничо чинсте.
13 La junuloj devas porti muelŝtonojn; La knaboj falas sub la lignoŝarĝoj.
Тинерий ау фост пушь сэ рышняскэ ши копиий кэдяу суб повериле де лемн.
14 La maljunuloj jam ne sidas ĉe la pordegoj, La junuloj jam ne kantas.
Бэтрыний ну се май дук ла поартэ ши тинерий ау ынчетат сэ май кынте.
15 Malaperis la gajeco de nia koro; Niaj dancrondoj aliformiĝis en funebron.
С-а дус букурия дин инимиле ноастре ши жаля а луат локул жокурилор ноастре.
16 Defalis la krono de nia kapo; Ho ve al ni, ke ni pekis!
А кэзут кунуна де пе капул ностру! Вай де ной, кэч ам пэкэтуит!
17 Pro tio senfortiĝis nia koro, Pro tio senlumiĝis niaj okuloj:
Дакэ не доаре инима, дакэ ни с-ау ынтунекат окий,
18 Pro la monto Cion, ke ĝi fariĝis dezerta, Ke vulpoj vagas sur ĝi.
есте дин причинэ кэ мунтеле Сионулуй есте пустиит, дин причинэ кэ се плимбэ шакалий прин ел.
19 Sed Vi, ho Eternulo, kiu restas eterne Kaj kies trono staras de generacio al generacio,
Дар Ту, Доамне, ымпэрэцешть пе вечие; скаунул Тэу де домние дэйнуеште дин ням ын ням!
20 Kial Vi forgesis nin kvazaŭ por eterne, Forlasis nin por longa tempo?
Пентру че сэ не уйць пе вечие ши сэ не пэрэсешть пентру мултэ време?
21 Reirigu nin, ho Eternulo, al Vi, ke ni revenu; Renovigu niajn tagojn kiel en la tempo antaŭa.
Ынтоарче-не ла Тине, Доамне, ши не вом ынтоарче! Дэ-не ярэшь зиле ка челе де одиниоарэ!
22 Ĉar ĉu Vi nin tute forpuŝis? Vi tre forte ekkoleris kontraŭ ni.
Сэ не фи лепэдат Ту де тот оаре ши сэ Те фи мыният Ту пе ной песте мэсурэ де мулт?
