Plorkanto 5
1 Rememoru, ho Eternulo, kio fariĝis al ni; Rigardu kaj vidu nian malhonoron!
Спомни си, Господи, какво ни стана; Погледни и виж как ни укоряват.
2 Nia heredaĵo transiris al fremduloj, Niaj domoj al aligentuloj.
Наследството ни мина на чужденци, Къщите ни на странни.
3 Ni fariĝis orfoj senpatraj, Niaj patrinoj estas kiel vidvinoj.
Останахме сирачета без баща; Майките ни са като вдовици.
4 Nian akvon ni trinkas pro mono; Nian lignon ni ricevas nur pro pago.
Водата си пихме със сребро, Дървата ни идат с пари.
5 Oni pelas nin je nia kolo; Ni laciĝis, sed oni ne permesas al ni ripozi.
Нашите гонители са на вратовете ни; Трудим се, и почивка нямаме.
6 Al Egiptujo ni etendis la manon, Al Asirio, por satiĝi per pano.
Простряхме ръка към египтяните И към асирийците, за да се наситим с хляб.
7 Niaj patroj pekis, sed ili jam ne ekzistas; Kaj ni devas suferi pro iliaj malbonagoj.
Бащите ни съгрешиха, и няма ги; И ние носим техните беззакония.
8 Sklavoj regas super ni; Kaj neniu liberigas nin el iliaj manoj.
Слуги господаруват над нас, И няма кой да ни избави от ръката им.
9 Kun danĝero por nia vivo ni akiras nian panon, Pro la glavo en la dezerto.
Добиваме хляба си с опасност за живота си Поради меча, който ограбва в пустинята.
10 Nia haŭto varmegiĝis kiel forno, Por la kruela malsato.
Кожата ни почервеня като пещ Поради върлуването на глада.
11 La virinojn en Cion ili senhonorigis, La virgulinojn en la urboj de Judujo.
Изнасилваха жените в Сион, Девиците в Юдовите градове.
12 La princoj estas pendigitaj je siaj manoj; La maljunulojn oni ne respektis.
Чрез техните ръце биваха обесени първенците, Старейшините не се почитаха.
13 La junuloj devas porti muelŝtonojn; La knaboj falas sub la lignoŝarĝoj.
Младежите носеха воденични камъни, И децата падаха под товара на дървата.
14 La maljunuloj jam ne sidas ĉe la pordegoj, La junuloj jam ne kantas.
Старейшините не седят вече на портите; Младежите изоставиха песните си.
15 Malaperis la gajeco de nia koro; Niaj dancrondoj aliformiĝis en funebron.
Престана радостта на сърцето ни; Хорото ни се обърна на жалеене.
16 Defalis la krono de nia kapo; Ho ve al ni, ke ni pekis!
Венецът падна от главата ни; Горко ни! защото сме съгрешили.
17 Pro tio senfortiĝis nia koro, Pro tio senlumiĝis niaj okuloj:
Затова чезне сърцето ни. Затова причерня на очите ни.
18 Pro la monto Cion, ke ĝi fariĝis dezerta, Ke vulpoj vagas sur ĝi.
Поради запустяването на Сионския хълм Лисиците ходят по него.
19 Sed Vi, ho Eternulo, kiu restas eterne Kaj kies trono staras de generacio al generacio,
Ти, Господи, седиш като Цар до века; Престолът Ти е из род в род.
20 Kial Vi forgesis nin kvazaŭ por eterne, Forlasis nin por longa tempo?
Защо ни забравяш за винаги, И ни оставяш за толкоз дълго време?
21 Reirigu nin, ho Eternulo, al Vi, ke ni revenu; Renovigu niajn tagojn kiel en la tempo antaŭa.
Възвърни ни, Господи, към Себе Си, и ще се възвърнем; Обнови дните ни както изпърво,
22 Ĉar ĉu Vi nin tute forpuŝis? Vi tre forte ekkoleris kontraŭ ni.
Ако не си ни отхвърлил съвсем, И не си се разгневил твърде много против нас.
