Ijob 13
1 Ĉion ĉi tion mia okulo vidis, Mia orelo aŭdis kaj komprenis.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Kion vi scias, mi ankaŭ scias; Kaj mi ne estas malpli valora ol vi.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Sed mi volus paroli kun la Plejpotenculo, Mi dezirus disputi kun Dio.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Tamen vi komentarias malvere, Vi ĉiuj estas senutilaj kuracistoj.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Ho, se vi silentus, Tio estus saĝeco de via flanko.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Aŭskultu do mian moralinstruon, Kaj atentu la defendan parolon de mia buŝo.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Ĉu pro Dio vi volas paroli malveron, Kaj pro Li paroli falsaĵon?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Ĉu vi volas esti personfavoraj al Li, Aŭ pro Dio vi volas disputi?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Ĉu estos bone, kiam Li esploros vin? Ĉu vi volas trompi Lin, kiel oni trompas homon?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Li certe vin punos, Se vi sekrete estos personfavoraj.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Ĉu Lia majesto ne konfuzas vin? Ĉu ne falas sur vin timo antaŭ Li?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Viaj memorigoj estas sentencoj polvaj, Via bastionoj estas amasoj da argilo.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Silentu antaŭ mi, kaj parolos mi, Kio ajn trafos min.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Por kio mi portu mian karnon en miaj dentoj Kaj metu mian animon en mian manon?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Li ja mortigos min, kaj mi ne havas esperon; Sed pri mia konduto mi volas disputi antaŭ Li.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Tio jam estos savo por mi, Ĉar ne hipokritulo venos antaŭ Lin.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Aŭskultu mian parolon Kaj mian klarigon antaŭ viaj oreloj.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Jen mi pretigis juĝan aferon; Mi scias, ke mi montriĝos prava.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Kiu povas procesi kontraŭ mi? Tiam mi eksilentus kaj mortus.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Nur du aferojn ne faru al mi, Tiam mi ne kaŝos min antaŭ Via vizaĝo:
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Malproksimigu de mi Vian manon, Kaj Via teruro ne timigu min.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Tiam voku, kaj mi respondos; Aŭ mi parolos, kaj Vi respondu al mi.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Kiom da malbonagoj kaj pekoj estas sur mi? Sciigu al mi miajn krimojn kaj pekojn.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Kial Vi kaŝas Vian vizaĝon Kaj rigardas min kiel Vian malamikon?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Ĉu Vi volas montri Vian forton kontraŭ deŝirita folio? Kaj ĉu sekiĝintan pajleron Vi volas persekuti?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Ĉar Vi skribas kontraŭ mi maldolĉaĵon Kaj venigas sur min la pekojn de mia juneco.
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Vi metis miajn piedojn en ŝtipon, Vi observas ĉiujn miajn vojojn, Kaj Vi observas la plandojn de miaj piedoj;
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Dum mi ja disfalas kiel putraĵo, Kiel vesto dismanĝita de tineoj.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
