Song of Solomon 1
1 The Song of Songs, that [is] Solomon's.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Let him kiss me with kisses of his mouth, For better [are] thy loves than wine.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 For fragrance [are] thy perfumes good. Perfume emptied out — thy name, Therefore have virgins loved thee!
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Draw me: after thee we run, The king hath brought me into his inner chambers, We do joy and rejoice in thee, We mention thy loves more than wine, Uprightly they have loved thee!
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Dark [am] I, and comely, daughters of Jerusalem, As tents of Kedar, as curtains of Solomon.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Fear me not, because I [am] very dark, Because the sun hath scorched me, The sons of my mother were angry with me, They made me keeper of the vineyards, My vineyard — my own — I have not kept.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Declare to me, thou whom my soul hath loved, Where thou delightest, Where thou liest down at noon, For why am I as one veiled, By the ranks of thy companions?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 If thou knowest not, O fair among women, Get thee forth by the traces of the flock, And feed thy kids by the shepherds' dwellings!
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 To my joyous one in chariots of Pharaoh, I have compared thee, my friend,
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Comely have been thy cheeks with garlands, Thy neck with chains.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Garlands of gold we do make for thee, With studs of silver!
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 While the king [is] in his circle, My spikenard hath given its fragrance.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 A bundle of myrrh [is] my beloved to me, Between my breasts it lodgeth.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 A cluster of cypress [is] my beloved to me, In the vineyards of En-Gedi!
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Lo, thou [art] fair, my friend, Lo, thou [art] fair, thine eyes [are] doves!
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Lo, thou [art] fair, my love, yea, pleasant, Yea, our couch [is] green,
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 The beams of our houses [are] cedars, Our rafters [are] firs, I [am] a rose of Sharon, a lily of the valleys!
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
