Romans 1
1 Paul, a servant of Jesus Christ, a called apostle, having been separated to the good news of God —
Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії Божої,
2 which He announced before through His prophets in holy writings —
яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях,
3 concerning His Son, (who is come of the seed of David according to the flesh,
про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,
4 who is marked out Son of God in power, according to the Spirit of sanctification, by the rising again from the dead, ) Jesus Christ our Lord;
і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
5 through whom we did receive grace and apostleship, for obedience of faith among all the nations, in behalf of his name;
що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами,
6 among whom are also ye, the called of Jesus Christ;
між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —
7 to all who are in Rome, beloved of God, called saints; Grace to you, and peace, from God our Father, and [from] the Lord Jesus Christ!
усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
8 first, indeed, I thank my God through Jesus Christ for you all, that your faith is proclaimed in the whole world;
Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
9 for God is my witness, whom I serve in my spirit in the good news of His Son, how unceasingly I make mention of you,
Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас,
10 always in my prayers beseeching, if by any means now at length I shall have a prosperous journey, by the will of God, to come unto you,
і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.
11 for I long to see you, that I may impart to you some spiritual gift, that ye may be established;
Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас,
12 and that is, that I may be comforted together among you, through the faith in one another, both yours and mine.
цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.
13 And I do not wish you to be ignorant, brethren, that many times I did purpose to come unto you — and was hindered till the present time — that some fruit I might have also among you, even as also among the other nations.
Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів.
14 Both to Greeks and to foreigners, both to wise and to thoughtless, I am a debtor,
А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.
15 so, as much as in me is, I am ready also to you who [are] in Rome to proclaim good news,
Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію.
16 for I am not ashamed of the good news of the Christ, for it is the power of God to salvation to every one who is believing, both to Jew first, and to Greek.
Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові.
17 For the righteousness of God in it is revealed from faith to faith, according as it hath been written, 'And the righteous one by faith shall live,'
Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.
18 for revealed is the wrath of God from heaven upon all impiety and unrighteousness of men, holding down the truth in unrighteousness.
Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою,
19 Because that which is known of God is manifest among them, for God did manifest [it] to them,
тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
20 for the invisible things of Him from the creation of the world, by the things made being understood, are plainly seen, both His eternal power and Godhead — to their being inexcusable; (aïdios g126)
Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання, (aïdios g126)
21 because, having known God they did not glorify [Him] as God, nor gave thanks, but were made vain in their reasonings, and their unintelligent heart was darkened,
бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.
22 professing to be wise, they were made fools,
Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,
23 and changed the glory of the incorruptible God into the likeness of an image of corruptible man, and of fowls, and of quadrupeds, and of reptiles.
і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.
24 Wherefore also God did give them up, in the desires of their hearts, to uncleanness, to dishonour their bodies among themselves;
Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
25 who did change the truth of God into a falsehood, and did honour and serve the creature rather than the Creator, who is blessed to the ages. Amen. (aiōn g165)
Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь. (aiōn g165)
26 Because of this did God give them up to dishonourable affections, for even their females did change the natural use into that against nature;
Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.
27 and in like manner also the males having left the natural use of the female, did burn in their longing toward one another; males with males working shame, and the recompense of their error that was fit, in themselves receiving.
Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.
28 And, according as they did not approve of having God in knowledge, God gave them up to a disapproved mind, to do the things not seemly;
А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.
29 having been filled with all unrighteousness, whoredom, wickedness, covetousness, malice; full of envy, murder, strife, deceit, evil dispositions; whisperers,
Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,
30 evil-speakers, God-haters, insulting, proud, boasters, inventors of evil things, disobedient to parents,
обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,
31 unintelligent, faithless, without natural affection, implacable, unmerciful;
нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.
32 who the righteous judgment of God having known — that those practising such things are worthy of death — not only do them, but also have delight with those practising them.
Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.
