Romans 9
1 Truth I say in Christ, I lie not, my conscience bearing testimony with me in the Holy Spirit,
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,
2 that I have great grief and unceasing pain in my heart —
що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.
3 for I was wishing, I myself, to be anathema from the Christ — for my brethren, my kindred, according to the flesh,
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;
4 who are Israelites, whose [is] the adoption, and the glory, and the covenants, and the lawgiving, and the service, and the promises,
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
5 whose [are] the fathers, and of whom [is] the Christ, according to the flesh, who is over all, God blessed to the ages. Amen. (aiōn g165)
їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь. (aiōn g165)
6 And it is not possible that the word of God hath failed; for not all who [are] of Israel are these Israel;
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
7 nor because they are seed of Abraham [are] all children, but — 'in Isaac shall a seed be called to thee;'
анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.
8 that is, the children of the flesh — these [are] not children of God; but the children of the promise are reckoned for seed;
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насіннє.
9 for the word of promise [is] this; 'According to this time I will come, and there shall be to Sarah a son.'
Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
10 And not only [so], but also Rebecca, having conceived by one — Isaac our father —
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
11 (for they being not yet born, neither having done anything good or evil, that the purpose of God, according to choice, might remain; not of works, but of Him who is calling, ) it was said to her —
ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).
12 'The greater shall serve the less;'
сказано їй, що більший служити ме меншому,
13 according as it hath been written, 'Jacob I did love, and Esau I did hate.'
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.
14 What, then, shall we say? unrighteousness [is] with God? let it not be!
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
15 for to Moses He saith, 'I will do kindness to whom I do kindness, and I will have compassion on whom I have compassion;'
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
16 so, then — not of him who is willing, nor of him who is running, but of God who is doing kindness:
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17 for the Writing saith to Pharaoh — 'For this very thing I did raise thee up, that I might shew in thee My power, and that My name might be declared in all the land;'
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.
18 so, then, to whom He willeth, He doth kindness, and to whom He willeth, He doth harden.
Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19 Thou wilt say, then, to me, 'Why yet doth He find fault? for His counsel who hath resisted?'
Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
20 nay, but, O man, who art thou that art answering again to God? shall the thing formed say to Him who did form [it], Why me didst thou make thus?
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?
21 hath not the potter authority over the clay, out of the same lump to make the one vessel to honour, and the one to dishonour?
Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22 And if God, willing to shew the wrath and to make known His power, did endure, in much long suffering, vessels of wrath fitted for destruction,
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
23 and that He might make known the riches of His glory on vessels of kindness, that He before prepared for glory, whom also He did call — us —
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
24 not only out of Jews, but also out of nations,
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
25 as also in Hosea He saith, 'I will call what [is] not My people — My people; and her not beloved — Beloved,
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26 and it shall be — in the place where it was said to them, Ye [are] not My people; there they shall be called sons of the living God.'
І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27 And Isaiah doth cry concerning Israel, 'If the number of the sons of Israel may be as the sand of the sea, the remnant shall be saved;
Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
28 for a matter He is finishing, and is cutting short in righteousness, because a matter cut short will the Lord do upon the land.
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.
29 and according as Isaiah saith before, 'Except the Lord of Sabaoth did leave to us a seed, as Sodom we had become, and as Gomorrah we had been made like.'
І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
30 What, then, shall we say? that nations who are not pursuing righteousness did attain to righteousness, and righteousness that [is] of faith,
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
31 and Israel, pursuing a law of righteousness, at a law of righteousness did not arrive;
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
32 wherefore? because — not by faith, but as by works of law; for they did stumble at the stone of stumbling,
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
33 according as it hath been written, 'Lo, I place in Sion a stone of stumbling and a rock of offence; and every one who is believing thereon shall not be ashamed.'
Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.
