Romans 9
1 Truth I say in Christ, I lie not, my conscience bearing testimony with me in the Holy Spirit,
Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:
2 that I have great grief and unceasing pain in my heart —
у мене в серці велика печаль і невпинний біль.
3 for I was wishing, I myself, to be anathema from the Christ — for my brethren, my kindred, according to the flesh,
Адже я бажав би бути проклятим [і відлученим] від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,
4 who are Israelites, whose [is] the adoption, and the glory, and the covenants, and the lawgiving, and the service, and the promises,
тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.
5 whose [are] the fathers, and of whom [is] the Christ, according to the flesh, who is over all, God blessed to the ages. Amen. (aiōn g165)
Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь. (aiōn g165)
6 And it is not possible that the word of God hath failed; for not all who [are] of Israel are these Israel;
Але це не [означає, ] що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.
7 nor because they are seed of Abraham [are] all children, but — 'in Isaac shall a seed be called to thee;'
І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо [написано]: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».
8 that is, the children of the flesh — these [are] not children of God; but the children of the promise are reckoned for seed;
Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.
9 for the word of promise [is] this; 'According to this time I will come, and there shall be to Sarah a son.'
Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».
10 And not only [so], but also Rebecca, having conceived by one — Isaac our father —
І не тільки це, але й Ревека [отримала обітницю], завагітнівши від нашого батька Ісаака.
11 (for they being not yet born, neither having done anything good or evil, that the purpose of God, according to choice, might remain; not of works, but of Him who is calling, ) it was said to her —
Бо коли [близнюки] ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився
12 'The greater shall serve the less;'
не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».
13 according as it hath been written, 'Jacob I did love, and Esau I did hate.'
Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
14 What, then, shall we say? unrighteousness [is] with God? let it not be!
Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!
15 for to Moses He saith, 'I will do kindness to whom I do kindness, and I will have compassion on whom I have compassion;'
Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».
16 so, then — not of him who is willing, nor of him who is running, but of God who is doing kindness:
Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.
17 for the Writing saith to Pharaoh — 'For this very thing I did raise thee up, that I might shew in thee My power, and that My name might be declared in all the land;'
Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».
18 so, then, to whom He willeth, He doth kindness, and to whom He willeth, He doth harden.
Отже, [Бог] милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.
19 Thou wilt say, then, to me, 'Why yet doth He find fault? for His counsel who hath resisted?'
Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»
20 nay, but, O man, who art thou that art answering again to God? shall the thing formed say to Him who did form [it], Why me didst thou make thus?
Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»
21 hath not the potter authority over the clay, out of the same lump to make the one vessel to honour, and the one to dishonour?
Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?
22 And if God, willing to shew the wrath and to make known His power, did endure, in much long suffering, vessels of wrath fitted for destruction,
А що, коли Бог, бажаючи проявити [Свій] гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,
23 and that He might make known the riches of His glory on vessels of kindness, that He before prepared for glory, whom also He did call — us —
щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –
24 not only out of Jews, but also out of nations,
нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?
25 as also in Hosea He saith, 'I will call what [is] not My people — My people; and her not beloved — Beloved,
Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,
26 and it shall be — in the place where it was said to them, Ye [are] not My people; there they shall be called sons of the living God.'
а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».
27 And Isaiah doth cry concerning Israel, 'If the number of the sons of Israel may be as the sand of the sea, the remnant shall be saved;
Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок.
28 for a matter He is finishing, and is cutting short in righteousness, because a matter cut short will the Lord do upon the land.
Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».
29 and according as Isaiah saith before, 'Except the Lord of Sabaoth did leave to us a seed, as Sodom we had become, and as Gomorrah we had been made like.'
І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».
30 What, then, shall we say? that nations who are not pursuing righteousness did attain to righteousness, and righteousness that [is] of faith,
Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.
31 and Israel, pursuing a law of righteousness, at a law of righteousness did not arrive;
А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.
32 wherefore? because — not by faith, but as by works of law; for they did stumble at the stone of stumbling,
Чому? Тому що вони [шукали] не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.
33 according as it hath been written, 'Lo, I place in Sion a stone of stumbling and a rock of offence; and every one who is believing thereon shall not be ashamed.'
Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».
