Psalms 78
1 An Instruction of Asaph. Give ear, O my people, to my law, Incline your ear to sayings of my mouth.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 I open with a simile my mouth, I bring forth hidden things of old,
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 That we have heard and do know, And our fathers have recounted to us.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 We do not hide from their sons, To a later generation recounting praises of Jehovah, And His strength, and His wonders that He hath done.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 And He raiseth up a testimony in Jacob, And a law hath placed in Israel, That He commanded our fathers, To make them known to their sons.
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 So that a later generation doth know, Sons who are born, do rise and recount to their sons,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 And place in God their confidence, And forget not the doings of God, But keep His commands.
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 And they are not like their fathers, A generation apostate and rebellious, A generation! it hath not prepared its heart, Nor stedfast with God [is] its spirit.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Sons of Ephraim — armed bearers of bow, Have turned in a day of conflict.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 They have not kept the covenant of God, And in His law they have refused to walk,
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 And they forget His doings, And His wonders that He shewed them.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Before their fathers He hath done wonders, In the land of Egypt — the field of Zoan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 He cleft a sea, and causeth them to pass over, Yea, He causeth waters to stand as a heap.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 And leadeth them with a cloud by day, And all the night with a light of fire.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 He cleaveth rocks in a wilderness, And giveth drink — as the great deep.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 And bringeth out streams from a rock, And causeth waters to come down as rivers.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 And they add still to sin against Him, To provoke the Most High in the dry place.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 And they try God in their heart, To ask food for their lust.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 And they speak against God — they said: 'Is God able to array a table in a wilderness?'
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Lo, He hath smitten a rock, And waters flow, yea, streams overflow. 'Also — bread [is] He able to give? Doth He prepare flesh for His people?'
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Therefore hath Jehovah heard, And He sheweth Himself wroth, And fire hath been kindled against Jacob, And anger also hath gone up against Israel,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 For they have not believed in God, Nor have they trusted in His salvation.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 And He commandeth clouds from above, Yea, doors of the heavens He hath opened.
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 And He raineth on them manna to eat, Yea, corn of heaven He hath given to them.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Food of the mighty hath each eaten, Venison He sent to them to satiety.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 He causeth an east wind to journey in the heavens, And leadeth by His strength a south wind,
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 And He raineth on them flesh as dust, And as sand of the seas — winged fowl,
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 And causeth [it] to fall in the midst of His camp, Round about His tabernacles.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 And they eat, and are greatly satisfied, And their desire He bringeth to them.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 They have not been estranged from their desire, Yet [is] their food in their mouth,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 And the anger of God hath gone up against them, And He slayeth among their fat ones, And youths of Israel He caused to bend.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 With all this they have sinned again, And have not believed in His wonders.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 And He consumeth in vanity their days, And their years in trouble.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 If He slew them, then they sought Him, And turned back, and sought God earnestly,
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 And they remember that God [is] their rock, And God Most High their redeemer.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 And — they deceive Him with their mouth, And with their tongue do lie to Him,
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 And their heart hath not been right with Him, And they have not been stedfast in His covenant.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 And He — the Merciful One, Pardoneth iniquity, and destroyeth not, And hath often turned back His anger, And waketh not up all His fury.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 And He remembereth that they [are] flesh, A wind going on — and it returneth not.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 How often do they provoke Him in the wilderness, Grieve Him in the desolate place?
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Yea, they turn back, and try God, And the Holy One of Israel have limited.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 They have not remembered His hand The day He ransomed them from the adversary.
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 When He set His signs in Egypt, And His wonders in the field of Zoan,
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 And He turneth to blood their streams, And their floods they drink not.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 He sendeth among them the beetle, and it consumeth them, And the frog, and it destroyeth them,
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 And giveth to the caterpillar their increase, And their labour to the locust.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 He destroyeth with hail their vine, And their sycamores with frost,
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 And delivereth up to the hail their beasts, And their cattle to the burning flames.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 He sendeth on them the fury of His anger, Wrath, and indignation, and distress — A discharge of evil messengers.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 He pondereth a path for His anger, He kept not back their soul from death, Yea, their life to the pestilence He delivered up.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 And He smiteth every first-born in Egypt, The first-fruit of the strong in tents of Ham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 And causeth His people to journey as a flock, And guideth them as a drove in a wilderness,
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 And He leadeth them confidently, And they have not been afraid, And their enemies hath the sea covered.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 And He bringeth them in unto the border of His sanctuary, This mountain His right hand had got,
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 And casteth out nations from before them, And causeth them to fall in the line of inheritance, And causeth the tribes of Israel to dwell in their tents,
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 And they tempt and provoke God Most High, And His testimonies have not kept.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 And they turn back, And deal treacherously like their fathers, They have been turned like a deceitful bow,
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 And make Him angry with their high places, And with their graven images make Him zealous,
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 God hath heard, and sheweth Himself wroth. And kicketh exceedingly against Israel.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 And He leaveth the tabernacle of Shiloh, The tent He had placed among men,
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 And He giveth His strength to captivity, And His beauty into the hand of an adversary,
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 And delivereth up to the sword His people, And with His inheritance shewed Himself angry.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 His young men hath fire consumed, And His virgins have not been praised.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 His priests by the sword have fallen, And their widows weep not.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 And the Lord waketh as a sleeper, As a mighty one crying aloud from wine.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 And He smiteth His adversaries backward, A reproach age-during He hath put on them,
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 And He kicketh against the tent of Joseph, And on the tribe of Ephraim hath not fixed.
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 And He chooseth the tribe of Judah, With mount Zion that He loved,
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 And buildeth His sanctuary as a high place, Like the earth, He founded it to the age.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 And He fixeth on David His servant, And taketh him from the folds of a flock,
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 From behind suckling ones He hath brought him in, To rule over Jacob His people, And over Israel His inheritance.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 And he ruleth them according to the integrity of his heart, And by the skilfulness of his hands leadeth them!
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
