Psalms 50
1 A Psalm of Asaph. The God of gods — Jehovah — hath spoken, And He calleth to the earth From the rising of the sun unto its going in.
Псалом Асафів.
2 From Zion, the perfection of beauty, God shone.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Our God cometh, and is not silent, Fire before Him doth devour, And round about him it hath been very tempestuous.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 He doth call unto the heavens from above, And unto the earth, to judge His people.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Gather ye to Me My saints, Making covenant with Me over a sacrifice.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 And the heavens declare His righteousness, For God Himself [is] judge. (Selah)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Hear, O My people, and I speak, O Israel, and I testify against thee, God, thy God [am] I.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Not for thy sacrifices do I reprove thee, Yea, thy burnt-offerings [Are] before Me continually.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 I take not from thy house a bullock, From thy folds he goats.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 For Mine [is] every beast of the forest, The cattle on the hills of oxen.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 I have known every fowl of the mountains, And the wild beast of the field [is] with Me.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 If I am hungry I tell not to thee, For Mine [is] the world and its fulness.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Do I eat the flesh of bulls, And drink the blood of he-goats?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Sacrifice to God confession, And complete to the Most High thy vows.
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 And call Me in a day of adversity, I deliver thee, and thou honourest Me.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 And to the wicked hath God said: What to thee — to recount My statutes? That thou liftest up My covenant on thy mouth?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Yea, thou hast hated instruction, And dost cast My words behind thee.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 If thou hast seen a thief, Then thou art pleased with him, And with adulterers [is] thy portion.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Thy mouth thou hast sent forth with evil, And thy tongue joineth deceit together,
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Thou sittest, against thy brother thou speakest, Against a son of thy mother givest slander.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 These thou didst, and I kept silent, Thou hast thought that I am like thee, I reprove thee, and set in array before thine eyes.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Understand this, I pray you, Ye who are forgetting God, Lest I tear, and there is no deliverer.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 He who is sacrificing praise honoureth Me, As to him who maketh a way, I cause him to look on the salvation of God!
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
