Psalms 44
1 To the Overseer. — By sons of Korah. An Instruction. O God, with our ears we have heard, Our fathers have recounted to us, The work Thou didst work in their days, In the days of old.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Thou, [with] Thy hand, nations hast dispossessed. And Thou dost plant them. Thou afflictest peoples, and sendest them away.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 For, not by their sword Possessed they the land, And their arm gave not salvation to them, But Thy right hand, and Thine arm, And the light of Thy countenance, Because Thou hadst accepted them.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Thou [art] He, my king, O God, Command the deliverances of Jacob.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 By Thee our adversaries we do push, By Thy name tread down our withstanders,
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 For, not in my bow do I trust, And my sword doth not save me.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 For Thou hast saved us from our adversaries, And those hating us Thou hast put to shame.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 In God we have boasted all the day, And Thy name to the age we thank. (Selah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 In anger Thou hast cast off and causest us to blush, And goest not forth with our hosts.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Thou causest us to turn backward from an adversary, And those hating us, Have spoiled for themselves.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Thou makest us food like sheep, And among nations Thou hast scattered us.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Thou sellest Thy people — without wealth, And hast not become great by their price.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Thou makest us a reproach to our neighbours, A scorn and a reproach to our surrounders.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Thou makest us a simile among nations, A shaking of the head among peoples.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 All the day my confusion [is] before me, And the shame of my face hath covered me.
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 Because of the voice of a reproacher and reviler, Because of an enemy and a self-avenger.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 All this met us, and we did not forget Thee, Nor have we dealt falsely in Thy covenant.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 We turn not backward our heart, Nor turn aside doth our step from Thy path.
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 But Thou hast smitten us in a place of dragons, And dost cover us over with death-shade.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 If we have forgotten the name of our God, And spread our hands to a strange God,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Doth not God search out this? For He knoweth the secrets of the heart.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Surely, for Thy sake we have been slain all the day, Reckoned as sheep of the slaughter.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Stir up — why dost Thou sleep, O Lord? Awake, cast us not off for ever.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Why Thy face hidest Thou? Thou forgettest our afflictions and our oppression,
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 For bowed to the dust hath our soul, Cleaved to the earth hath our belly.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Arise, a help to us, And ransom us for thy kindness' sake.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
