Psalms 137

1 By rivers of Babylon — There we did sit, Yea, we wept when we remembered Zion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 On willows in its midst we hung our harps.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 For there our captors asked us the words of a song, And our spoilers — joy: 'Sing ye to us of a song of Zion.'

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 How do we sing the song of Jehovah, On the land of a stranger?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 If I forget thee, O Jerusalem, my right hand forgetteth!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 My tongue doth cleave to my palate, If I do not remember thee, If I do not exalt Jerusalem above my chief joy.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Remember, Jehovah, for the sons of Edom, The day of Jerusalem, Those saying, 'Rase, rase to its foundation!'

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 O daughter of Babylon, O destroyed one, O the happiness of him who repayeth to thee thy deed, That thou hast done to us.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 O the happiness of him who doth seize, And hath dashed thy sucklings on the rock!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!