< Psalms 102 >

1 A Prayer of the afflicted when he is feeble, and before Jehovah poureth out his plaint. O Jehovah, hear my prayer, yea, my cry to Thee cometh.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Hide not Thou Thy face from me, In a day of mine adversity, Incline unto me Thine ear, In the day I call, haste, answer me.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 For consumed in smoke have been my days, And my bones as a fire-brand have burned.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Smitten as the herb, and withered, is my heart, For I have forgotten to eat my bread.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 From the voice of my sighing Hath my bone cleaved to my flesh.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 I have been like to a pelican of the wilderness, I have been as an owl of the dry places.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 I have watched, and I am As a bird alone on the roof.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 All the day mine enemies reproached me, Those mad at me have sworn against me.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Because ashes as bread I have eaten, And my drink with weeping have mingled,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 From Thine indignation and Thy wrath, For Thou hast lifted me up, And dost cast me down.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 My days as a shadow [are] stretched out, And I — as the herb I am withered.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 And Thou, O Jehovah, to the age abidest, And Thy memorial to all generations.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Thou — Thou risest — Thou pitiest Zion, For the time to favour her, For the appointed time hath come.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 For Thy servants have been pleased with her stones, And her dust they favour.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 And nations fear the name of Jehovah, And all kings of the earth Thine honour,
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 For Jehovah hath builded Zion, He hath been seen in His honour,
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 He turned unto the prayer of the destitute, And He hath not despised their prayer.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 This is written for a later generation, And the people created do praise Jah.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For He hath looked From the high place of His sanctuary. Jehovah from heaven unto earth looked attentively,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 To hear the groan of the prisoner, To loose sons of death,
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 To declare in Zion the name of Jehovah, And His praise in Jerusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 In the peoples being gathered together, And the kingdoms — to serve Jehovah.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 He hath humbled in the way my power, He hath shortened my days.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 I say, 'My God, take me not up in the midst of my days,' Through all generations [are] Thine years.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Beforetime the earth Thou didst found, And the work of Thy hands [are] the heavens.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 They — They perish, and Thou remainest, And all of them as a garment become old, As clothing Thou changest them, And they are changed.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 And Thou [art] the same, and Thine years are not finished.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 The sons of Thy servants do continue, And their seed before Thee is established!
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».

< Psalms 102 >