Proverbs 1
1 Proverbs of Solomon, son of David, king of Israel:
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 For knowing wisdom and instruction, For understanding sayings of intelligence,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 For receiving the instruction of wisdom, Righteousness, judgment, and uprightness,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 For giving to simple ones — prudence, To a youth — knowledge and discretion.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 (The wise doth hear and increaseth learning, And the intelligent doth obtain counsels.)
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 For understanding a proverb and its sweetness, Words of the wise and their acute sayings.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Fear of Jehovah [is] a beginning of knowledge, Wisdom and instruction fools have despised!
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Hear, my son, the instruction of thy father, And leave not the law of thy mother,
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 For a graceful wreath [are] they to thy head, And chains to thy neck.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 My son, if sinners entice thee be not willing.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 If they say, 'Come with us, we lay wait for blood, We watch secretly for the innocent without cause,
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Every precious substance we find, We fill our houses [with] spoil,
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Thy lot thou dost cast among us, One purse is — to all of us.'
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 My son! go not in the way with them, Withhold thy foot from their path,
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 For their feet to evil do run, And they haste to shed blood.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Surely in vain is the net spread out before the eyes of any bird.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 And they for their own blood lay wait, They watch secretly for their own lives.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 So [are] the paths of every gainer of dishonest gain, The life of its owners it taketh.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Wisdom in an out-place crieth aloud, In broad places she giveth forth her voice,
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 At the head of the multitudes she calleth, In the openings of the gates, In the city her sayings she saith:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 'Till when, ye simple, do ye love simplicity? And have scorners their scorning desired? And do fools hate knowledge?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Turn back at my reproof, lo, I pour forth to you my spirit, I make known my words with you.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Because I have called, and ye refuse, I stretched out my hand, and none is attending,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 And ye slight all my counsel, And my reproof ye have not desired.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 I also in your calamity do laugh, I deride when your fear cometh,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 When your fear cometh as destruction, And your calamity as a hurricane doth come, When on you come adversity and distress.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Then they call me, and I do not answer, They seek me earnestly, and find me not.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Because that they have hated knowledge, And the fear of Jehovah have not chosen.
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 They have not consented to my counsel, They have despised all my reproof,
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 And they eat of the fruit of their way, And from their own counsels they are filled.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 For the turning of the simple slayeth them, And the security of the foolish destroyeth them.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 And whoso is hearkening to me dwelleth confidently, And [is] quiet from fear of evil!'
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
