Proverbs 6
1 My son! if thou hast been surety for thy friend, Hast stricken for a stranger thy hand,
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 Hast been snared with sayings of thy mouth, Hast been captured with sayings of thy mouth,
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 Do this now, my son, and be delivered, For thou hast come into the hand of thy friend. Go, trample on thyself, and strengthen thy friend,
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 Give not sleep to thine eyes, And slumber to thine eyelids,
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 Be delivered as a roe from the hand, And as a bird from the hand of a fowler.
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 Go unto the ant, O slothful one, See her ways and be wise;
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 Which hath not captain, overseer, and ruler,
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 She doth prepare in summer her bread, She hath gathered in harvest her food.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 Till when, O slothful one, dost thou lie? When dost thou arise from thy sleep?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 A little sleep, a little slumber, A little clasping of the hands to rest,
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 And thy poverty hath come as a traveller, And thy want as an armed man.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 A man of worthlessness, a man of iniquity, Walking [with] perverseness of mouth,
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 Winking with his eyes, speaking with his feet, Directing with his fingers,
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 Frowardness [is] in his heart, devising evil at all times, Contentions he sendeth forth.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 Therefore suddenly cometh his calamity, Instantly he is broken — and no healing.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 These six hath Jehovah hated, Yea, seven [are] abominations to His soul.
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 Eyes high — tongues false — And hands shedding innocent blood —
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 A heart devising thoughts of vanity — Feet hasting to run to evil —
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 A false witness [who] doth breathe out lies — And one sending forth contentions between brethren.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Keep, my son, the command of thy father, And leave not the law of thy mother.
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Bind them on thy heart continually, Tie them on thy neck.
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 In thy going up and down, it leadeth thee, In thy lying down, it watcheth over thee, And thou hast awaked — it talketh [with] thee.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 For a lamp [is] the command, And the law a light, And a way of life [are] reproofs of instruction,
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 To preserve thee from an evil woman, From the flattery of the tongue of a strange woman.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Desire not her beauty in thy heart, And let her not take thee with her eyelids.
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 For a harlot consumeth unto a cake of bread, And an adulteress the precious soul hunteth.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Doth a man take fire into his bosom, And are his garments not burnt?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 Doth a man walk on the hot coals, And are his feet not scorched?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 So [is] he who hath gone in unto the wife of his neighbour, None who doth touch her is innocent.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 They do not despise the thief, When he stealeth to fill his soul when he is hungry,
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 And being found he repayeth sevenfold, All the substance of his house he giveth.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 He who committeth adultery [with] a woman lacketh heart, He is destroying his soul who doth it.
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 A stroke and shame he doth find, And his reproach is not wiped away,
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 For jealousy [is] the fury of a man, And he doth not spare in a day of vengeance.
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 He accepteth not the appearance of any atonement, Yea, he doth not consent, Though thou dost multiply bribes!
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
