Proverbs 17
1 Better [is] a dry morsel, and rest with it, Than a house full of the sacrifices of strife.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 A wise servant ruleth over a son causing shame, And in the midst of brethren He apportioneth an inheritance.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 A refining pot [is] for silver, and a furnace for gold, And the trier of hearts [is] Jehovah.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 An evil doer is attentive to lips of vanity, Falsehood is giving ear to a mischievous tongue.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Whoso is mocking at the poor Hath reproached his Maker, Whoso is rejoicing at calamity is not acquitted.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Sons' sons [are] the crown of old men, And the glory of sons [are] their fathers.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Not comely for a fool is a lip of excellency, Much less for a noble a lip of falsehood.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 A stone of grace [is] the bribe in the eyes of its possessors, Whithersoever it turneth, it prospereth.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Whoso is covering transgression is seeking love, And whoso is repeating a matter Is separating a familiar friend.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Rebuke cometh down on the intelligent More than a hundred stripes on a fool.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 An evil man seeketh only rebellion, And a fierce messenger is sent against him.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 The meeting of a bereaved bear by a man, And — not a fool in his folly.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Whoso is returning evil for good, Evil moveth not from his house.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 The beginning of contention [is] a letting out of waters, And before it is meddled with leave the strife.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Whoso is justifying the wicked, And condemning the righteous, Even both of these [are] an abomination to Jehovah.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Why [is] this — a price in the hand of a fool to buy wisdom, And a heart there is none?
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 At all times is the friend loving, And a brother for adversity is born.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 A man lacking heart is striking hands, A surety he becometh before his friend.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Whoso is loving transgression is loving debate, Whoso is making high his entrance is seeking destruction.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 The perverse of heart findeth not good, And the turned in his tongue falleth into evil.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Whoso is begetting a fool hath affliction for it, Yea, the father of a fool rejoiceth not.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 A rejoicing heart doth good to the body, And a smitten spirit drieth the bone.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 A bribe from the bosom the wicked taketh, To turn aside the paths of judgment.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 The face of the intelligent [is] to wisdom, And the eyes of a fool — at the end of the earth.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 A provocation to his father [is] a foolish son, And bitterness to her that bare him.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Also, to fine the righteous is not good, To smite nobles for uprightness.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 One acquainted with knowledge is sparing his words, And the cool of temper [is] a man of understanding.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Even a fool keeping silence is reckoned wise, He who is shutting his lips intelligent!
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
