Mark 5
1 And they came to the other side of the sea, to the region of the Gadarenes,
Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську.
2 and he having come forth out of the boat, immediately there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,
Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому [вийшов] із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом.
3 who had his dwelling in the tombs, and not even with chains was any one able to bind him,
Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами.
4 because that he many times with fetters and chains had been bound, and pulled in pieces by him had been the chains, and the fetters broken in pieces, and none was able to tame him,
Його часто зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати.
5 and always, night and day, in the mountains, and in the tombs he was, crying and cutting himself with stones.
Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння.
6 And, having seen Jesus from afar, he ran and bowed before him,
Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому
7 and having called with a loud voice, he said, 'What — to me and to thee, Jesus, Son of God the Most High? I adjure thee by God, mayest thou not afflict me!'
й голосно промовив: ―Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8 (for he said to him, 'Come forth, spirit unclean, out of the man,')
Бо [Ісус] казав: «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!»
9 and he was questioning him, 'What [is] thy name?' and he answered, saying, 'Legion [is] my name, because we are many;'
[Ісус] запитав його: ―Як тебе звати? Той відповів: ―Моє ім’я Легіон, бо нас багато.
10 and he was calling on him much, that he may not send them out of the region.
І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із [тієї] місцевості.
11 And there was there, near the mountains, a great herd of swine feeding,
А було там велике стадо свиней, що паслося на горі.
12 and all the demons did call upon him, saying, 'Send us to the swine, that into them we may enter;'
Демони просили Ісуса: ―Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них.
13 and immediately Jesus gave them leave, and having come forth, the unclean spirits did enter into the swine, and the herd did rush down the steep place to the sea — and they were about two thousand — and they were choked in the sea.
[Ісус] дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі [голів], кинулося з кручі в море та втопилося.
14 And those feeding the swine did flee, and told in the city, and in the fields, and they came forth to see what it is that hath been done;
Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді [люди] вийшли подивитися, що сталося.
15 and they come unto Jesus, and see the demoniac, sitting, and clothed, and right-minded — him having had the legion — and they were afraid;
Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися.
16 and those having seen [it], declared to them how it had come to pass to the demoniac, and about the swine;
Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней.
17 and they began to call upon him to go away from their borders.
Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці.
18 And he having gone into the boat, the demoniac was calling on him that he may be with him,
Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою.
19 and Jesus did not suffer him, but saith to him, 'Go away to thy house, unto thine own [friends], and tell them how great things the Lord did to thee, and dealt kindly with thee;
Але [Ісус] не дозволив йому, сказавши: «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою».
20 and he went away, and began to proclaim in the Decapolis how great things Jesus did to him, and all were wondering.
Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.
21 And Jesus having passed over in the boat again to the other side, there was gathered a great multitude to him, and he was near the sea,
Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря.
22 and lo, there doth come one of the chiefs of the synagogue, by name Jairus, and having seen him, he doth fall at his feet,
І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг,
23 and he was calling upon him much, saying — 'My little daughter is at the last extremity — that having come, thou mayest lay on her [thy] hands, so that she may be saved, and she shall live;'
благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила».
24 and he went away with him. And there was following him a great multitude, and they were thronging him,
[Ісус] пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього.
25 and a certain woman, having an issue of blood twelve years,
І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу.
26 and many things having suffered under many physicians, and having spent all that she had, and having profited nothing, but rather having come to the worse,
Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше.
27 having heard about Jesus, having come in the multitude behind, she touched his garment,
Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі.
28 for she said — 'If even his garments I may touch, I shall be saved;'
Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!»
29 and immediately was the fountain of her blood dried up, and she knew in the body that she hath been healed of the plague.
І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.
30 And immediately Jesus having known in himself that out of him power had gone forth, having turned about in the multitude, said, 'Who did touch my garments?'
А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав: ―Хто доторкнувся до Мого одягу?
31 and his disciples said to him, 'Thou seest the multitude thronging thee, and thou sayest, 'Who did touch me!'
Учні сказали Йому: ―Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»
32 And he was looking round to see her who did this,
Але [Ісус] озирався, щоб побачити, хто це зробив.
33 and the woman, having been afraid, and trembling, knowing what was done on her, came, and fell down before him, and told him all the truth,
Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду.
34 and he said to her, 'Daughter, thy faith hath saved thee; go away in peace, and be whole from thy plague.'
[Ісус] же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби».
35 As he is yet speaking, there come from the chief of the synagogue's [house, certain], saying — 'Thy daughter did die, why still dost thou harass the Teacher?'
Коли Він ще говорив, прийшли з [дому] керівника синагоги та сказали: ―Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя?
36 And Jesus immediately, having heard the word that is spoken, saith to the chief of the synagogue, 'Be not afraid, only believe.'
Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги: ―Не бійся, тільки віруй.
37 And he did not suffer any one to follow with him, except Peter, and James, and John the brother of James;
І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.
38 and he cometh to the house of the chief of the synagogue, and seeth a tumult, much weeping and wailing;
Коли прийшли в дім керівника синагоги, то [Ісус] побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили.
39 and having gone in he saith to them, 'Why do ye make a tumult, and weep? the child did not die, but doth sleep;
Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить».
40 and they were laughing at him. And he, having put all forth, doth take the father of the child, and the mother, and those with him, and goeth in where the child is lying,
Але вони почали глузувати з Нього. [Ісус] же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина.
41 and, having taken the hand of the child, he saith to her, 'Talitha cumi;' which is, being interpreted, 'Damsel (I say to thee), arise.'
Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»).
42 And immediately the damsel arose, and was walking, for she was twelve years [old]; and they were amazed with a great amazement,
Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива.
43 and he charged them much, that no one may know this thing, and he said that there be given to her to eat.
[Ісус] суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.
