Luke 9
1 And having called together his twelve disciples, he gave them power and authority over all the demons, and to cure sicknesses,
Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
2 and he sent them to proclaim the reign of God, and to heal the ailing.
І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
3 And he said unto them, 'Take nothing for the way, neither staff, nor scrip, nor bread, nor money; neither have two coats each;
Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.
4 and into whatever house ye may enter, there remain, and thence depart;
Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.
5 and as many as may not receive you, going forth from that city, even the dust from your feet shake off, for a testimony against them.'
Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
6 And going forth they were going through the several villages, proclaiming good news, and healing everywhere.
Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
7 And Herod the tetrarch heard of all the things being done by him, and was perplexed, because it was said by certain, that John hath been raised out of the dead;
Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
8 and by certain, that Elijah did appear, and by others, that a prophet, one of the ancients, was risen;
інші [казали], що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
9 and Herod said, 'John I did behead, but who is this concerning whom I hear such things?' and he was seeking to see him.
Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
10 And the apostles having turned back, declared to him how great things they did, and having taken them, he withdrew by himself to a desert place of a city called Bethsaida,
Повернувшись, апостоли розповіли [Ісусові] про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11 and the multitudes having known did follow him, and having received them, he was speaking to them concerning the reign of God, and those having need of service he cured.
Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
12 And the day began to decline, and the twelve having come near, said to him, 'Let away the multitude, that having gone to the villages and the fields round about, they may lodge and may find provision, because here we are in a desert place.'
Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
13 And he said unto them, 'Give ye them to eat;' and they said, 'We have no more than five loaves, and two fishes: except, having gone, we may buy for all this people victuals;'
Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
14 for they were about five thousand men. And he said unto his disciples, 'Cause them to recline in companies, in each fifty;'
А було там близько п’яти тисяч чоловіків. [Ісус] промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.
15 and they did so, and made all to recline;
Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
16 and having taken the five loaves, and the two fishes, having looked up to the heaven, he blessed them, and brake, and was giving to the disciples to set before the multitude;
Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
17 and they did eat, and were all filled, and there was taken up what was over to them of broken pieces, twelve baskets.
Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
18 And it came to pass, as he is praying alone, the disciples were with him, and he questioned them, saying, 'Who do the multitudes say me to be?'
Одного разу, коли [Ісус] молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?
19 And they answering said, 'John the Baptist; and others, Elijah; and others, that a prophet, one of the ancients, was risen;'
Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
20 and he said to them, 'And ye — who do ye say me to be?' and Peter answering said, 'The Christ of God.'
Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
21 And having charged them, he commanded [them] to say this to no one,
Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
22 saying — 'It behoveth the Son of Man to suffer many things, and to be rejected by the elders, and chief priests, and scribes, and to be killed, and the third day to be raised.'
Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
23 And he said unto all, 'If any one doth will to come after me, let him disown himself, and take up his cross daily, and follow me;
Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.
24 for whoever may will to save his life, shall lose it, and whoever may lose his life for my sake, he shall save it;
Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.
25 for what is a man profited, having gained the whole world, and having lost or having forfeited himself?
Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?
26 'For whoever may be ashamed of me, and of my words, of this one shall the Son of Man be ashamed, when he may come in his glory, and the Father's, and the holy messengers';
Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27 and I say to you, truly, there are certain of those here standing, who shall not taste of death till they may see the reign of God.'
Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
28 And it came to pass, after these words, as it were eight days, that having taken Peter, and John, and James, he went up to the mountain to pray,
А приблизно через вісім днів після цих слів, [Ісус] узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
29 and it came to pass, in his praying, the appearance of his face became altered, and his garment white — sparkling.
Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа [стала] білою та блискучою.
30 And lo, two men were speaking together with him, who were Moses and Elijah,
І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
31 who having appeared in glory, spake of his outgoing that he was about to fulfil in Jerusalem,
Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
32 but Peter and those with him were heavy with sleep, and having waked, they saw his glory, and the two men standing with him.
Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
33 And it came to pass, in their parting from him, Peter said unto Jesus, 'Master, it is good to us to be here; and we may make three booths, one for thee, and one for Moses, and one for Elijah,' not knowing what he saith:
Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
34 and as he was speaking these things, there came a cloud, and overshadowed them, and they feared in their entering into the cloud,
Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
35 and a voice came out of the cloud saying, 'This is My Son — the Beloved; hear ye him;'
З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
36 and when the voice was past, Jesus was found alone; and they were silent, and declared to no one in those days anything of what they have seen.
Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
37 And it came to pass on the next day, they having come down from the mount, there met him a great multitude,
Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
38 and lo, a man from the multitude cried out, saying, 'Teacher, I beseech thee, look upon my son, because he is my only begotten;
І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
39 and lo, a spirit doth take him, and suddenly he doth cry out, and it teareth him, with foaming, and it hardly departeth from him, bruising him,
[Нечистий] дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його [дух] аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
40 and I besought thy disciples that they might cast it out, and they were not able.'
Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
41 And Jesus answering said, 'O generation, unstedfast and perverse, till when shall I be with you, and suffer you? bring near hither thy son;'
Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!
42 and as he is yet coming near, the demon rent him, and tore [him] sore, and Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the youth, and gave him back to his father.
Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові [відійти], зцілив дитину та віддав її батькові.
43 And they were all amazed at the greatness of God, and while all are wondering at all things that Jesus did, he said unto his disciples,
Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив [Ісус], Він промовив до своїх учнів:
44 'Lay ye to your ears these words, for the Son of Man is about to be delivered up to the hands of men.'
«Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».
45 And they were not knowing this saying, and it was veiled from them, that they might not perceive it, and they were afraid to ask him about this saying.
Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
46 And there entered a reasoning among them, this, Who may be greater of them?
Потім [учні] почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
47 and Jesus having seen the reasoning of their heart, having taken hold of a child, set him beside himself,
Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
48 and said to them, 'Whoever may receive this child in my name, doth receive me, and whoever may receive me, doth receive Him who sent me, for he who is least among you all — he shall be great.'
та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
49 And John answering said, 'Master, we saw a certain one in thy name casting forth the demons, and we forbade him, because he doth not follow with us;'
Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
50 and Jesus said unto him, 'Forbid not, for he who is not against us, is for us.'
Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51 And it came to pass, in the completing of the days of his being taken up, that he fixed his face to go on to Jerusalem,
Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
52 and he sent messengers before his face, and having gone on, they went into a village of Samaritans, to make ready for him,
І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
53 and they did not receive him, because his face was going on to Jerusalem.
Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
54 And his disciples James and John having seen, said, 'Sir, wilt thou [that] we may command fire to come down from the heaven, and to consume them, as also Elijah did?'
Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
55 and having turned, he rebuked them, and said, 'Ye have not known of what spirit ye are;
[Ісус], обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,
56 for the Son of Man did not come to destroy men's lives, but to save;' and they went on to another village.
бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
57 And it came to pass, as they are going on in the way, a certain one said unto him, 'I will follow thee wherever thou mayest go, sir;'
Коли вони йшли дорогою, хтось сказав [Ісусові]: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
58 and Jesus said to him, 'The foxes have holes, and the fowls of the heaven places of rest, but the Son of Man hath not where he may recline the head.'
Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.
59 And he said unto another, 'Be following me;' and he said, 'Sir, permit me, having gone away, first to bury my father;'
А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
60 and Jesus said to him, 'Suffer the dead to bury their own dead, and thou, having gone away, publish the reign of God.'
Тоді [Ісус] сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!
61 And another also said, 'I will follow thee, sir, but first permit me to take leave of those in my house;'
Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
62 and Jesus said unto him, 'No one having put his hand on a plough, and looking back, is fit for the reign of God.'
Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!
