Luke 18
1 And he spake also a simile to them, that it behoveth [us] always to pray, and not to faint,
Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
2 saying, 'A certain judge was in a certain city — God he is not fearing, and man he is not regarding —
Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
3 and a widow was in that city, and she was coming unto him, saying, Do me justice on my opponent,
У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
4 and he would not for a time, but after these things he said in himself, Even if God I do not fear, and man do not regard,
Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
5 yet because this widow doth give me trouble, I will do her justice, lest, perpetually coming, she may plague me.'
але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
6 And the Lord said, 'Hear ye what the unrighteous judge saith:
І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
7 and shall not God execute the justice to His choice ones, who are crying unto Him day and night — bearing long in regard to them?
Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
8 I say to you, that He will execute the justice to them quickly; but the Son of Man having come, shall he find the faith upon the earth?'
Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
9 And he spake also unto certain who have been trusting in themselves that they were righteous, and have been despising the rest, this simile:
Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
10 'Two men went up to the temple to pray, the one a Pharisee, and the other a tax-gatherer;
―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
11 the Pharisee having stood by himself, thus prayed: God, I thank Thee that I am not as the rest of men, rapacious, unrighteous, adulterers, or even as this tax-gatherer;
Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
12 I fast twice in the week, I give tithes of all things — as many as I possess.
Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
13 'And the tax-gatherer, having stood afar off, would not even the eyes lift up to the heaven, but was smiting on his breast, saying, God be propitious to me — the sinner!
А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
14 I say to you, this one went down declared righteous, to his house, rather than that one: for every one who is exalting himself shall be humbled, and he who is humbling himself shall be exalted.'
Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
15 And they were bringing near also the babes, that he may touch them, and the disciples having seen did rebuke them,
Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
16 and Jesus having called them near, said, 'Suffer the little children to come unto me, and forbid them not, for of such is the reign of God;
Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
17 verily I say to you, Whoever may not receive the reign of God as a little child, may not enter into it.'
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
18 And a certain ruler questioned him, saying, 'Good teacher, what having done — shall I inherit life age-during?' (aiōnios g166)
Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. (aiōnios g166)
19 And Jesus said to him, 'Why me dost thou call good? no one [is] good, except One — God;
Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
20 the commands thou hast known: Thou mayest not commit adultery, Thou mayest do no murder, Thou mayest not steal, Thou mayest not bear false witness, Honour thy father and thy mother.'
Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
21 And he said, 'All these I did keep from my youth;'
Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
22 and having heard these things, Jesus said to him, 'Yet one thing to thee is lacking; all things — as many as thou hast — sell, and distribute to the poor, and thou shalt have treasure in heaven, and come, be following me;'
Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
23 and he, having heard these things, became very sorrowful, for he was exceeding rich.
Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
24 And Jesus having seen him become very sorrowful, said, 'How hardly shall those having riches enter into the reign of God!
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
25 for it is easier for a camel through the eye of a needle to enter, than for a rich man into the reign of God to enter.'
Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 And those who heard, said, 'And who is able to be saved?'
Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
27 and he said, 'The things impossible with men are possible with God.'
[Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
28 And Peter said, 'Lo, we left all, and did follow thee;'
Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
29 and he said to them, 'Verily I say to you, that there is not one who left house, or parents, or brothers, or wife, or children, for the sake of the reign of God,
Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
31 And having taken the twelve aside, he said unto them, 'Lo, we go up to Jerusalem, and all things shall be completed — that have been written through the prophets — to the Son of Man,
[Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
32 for he shall be delivered up to the nations, and shall be mocked, and insulted, and spit upon,
Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
33 and having scourged they shall put him to death, and on the third day he shall rise again.'
Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
34 And they none of these things understood, and this saying was hid from them, and they were not knowing the things said.
Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
35 And it came to pass, in his coming nigh to Jericho, a certain blind man was sitting beside the way begging,
Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
36 and having heard a multitude going by, he was inquiring what this may be,
Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
37 and they brought him word that Jesus the Nazarene doth pass by,
Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
38 and he cried out, saying, 'Jesus, Son of David, deal kindly with me;'
Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
39 and those going before were rebuking him, that he might be silent, but he was much more crying out, 'Son of David, deal kindly with me.'
Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
40 And Jesus having stood, commanded him to be brought unto him, and he having come nigh, he questioned him,
Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
41 saying, 'What wilt thou I shall do to thee?' and he said, 'Sir, that I may receive sight.'
―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
42 And Jesus said to him, 'Receive thy sight; thy faith hath saved thee;'
Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
43 and presently he did receive sight, and was following him, glorifying God; and all the people, having seen, did give praise to God.
І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
