Job 37
1 Also, at this my heart trembleth, And it moveth from its place.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Hearken diligently to the trembling of His voice, Yea, the sound from His mouth goeth forth.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Under the whole heavens He directeth it, And its light [is] over the skirts of the earth.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 After it roar doth a voice — He thundereth with the voice of His excellency, And He doth not hold them back, When His voice is heard.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 God thundereth with His voice wonderfully, Doing great things and we know not.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 For to snow He saith, 'Be [on] the earth.' And the small rain and great rain of His power.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Into the hand of every man he sealeth, For the knowledge by all men of His work.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 And enter doth the beast into covert, And in its habitations it doth continue.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 From the inner chamber cometh a hurricane, And from scatterings winds — cold,
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 From the breath of God is frost given, And the breadth of waters is straitened,
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Yea, by filling He doth press out a cloud, Scatter a cloud doth His light.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 And it is turning itself round by His counsels, For their doing all He commandeth them, On the face of the habitable earth.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Whether for a rod, or for His land, Or for kindness — He doth cause it to come.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Hear this, O Job, Stand and consider the wonders of God.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Dost thou know when God doth place them, And caused to shine the light of His cloud?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Dost thou know the balancings of a cloud? The wonders of the Perfect in knowledge?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 How thy garments [are] warm, In the quieting of the earth from the south?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Thou hast made an expanse with Him For the clouds — strong as a hard mirror!
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Let us know what we say to Him, We set not in array because of darkness.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Is it declared to Him that I speak? If a man hath spoken, surely he is swallowed up.
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 And now, they have not seen the light, Bright it [is] in the clouds, And the wind hath passed by and cleanseth them.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 From the golden north it cometh, Beside God [is] fearful honour.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 The Mighty! we have not found Him out, High in power and judgment, He doth not answer! And abundant in righteousness,
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Therefore do men fear Him, He seeth not any of the wise of heart.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
