< Job 36 >

1 And Elihu addeth and saith: —
І далі Елігу казав:
2 Honour me a little, and I shew thee, That yet for God [are] words.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 I lift up my knowledge from afar, And to my Maker I ascribe righteousness.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 For, truly, my words [are] not false, The perfect in knowledge [is] with thee.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Lo, God [is] mighty, and despiseth not, Mighty [in] power [and] heart.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 He reviveth not the wicked, And the judgment of the poor appointeth;
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 He withdraweth not from the righteous His eyes, And [from] kings on the throne, And causeth them to sit for ever, and they are high,
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 And if prisoners in fetters They are captured with cords of affliction,
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 Then He declareth to them their work, And their transgressions, Because they have become mighty,
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 And He uncovereth their ear for instruction, And saith that they turn back from iniquity.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 If they do hear and serve, They complete their days in good, And their years in pleasantness.
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 And if they do not hearken, By the dart they pass away, And expire without knowledge.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 And the profane in heart set the face, They cry not when He hath bound them.
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Their soul dieth in youth, And their life among the defiled.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 He draweth out the afflicted in his affliction, And uncovereth in oppression their ear.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 And also He moved thee from a strait place, [To] a broad place — no straitness under it, And the sitting beyond of thy table Hath been full of fatness.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 And the judgment of the wicked thou hast fulfilled, Judgment and justice are upheld — because of fury,
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Lest He move thee with a stroke, And the abundance of an atonement turn thee not aside.
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Doth He value thy riches? He hath gold, and all the forces of power.
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Desire not the night, For the going up of peoples in their stead.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Take heed — do not turn unto iniquity, For on this thou hast fixed Rather than [on] affliction.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Lo, God doth sit on high by His power, Who [is] like Him — a teacher?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Who hath appointed unto Him his way? And who said, 'Thou hast done iniquity?'
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Remember that thou magnify His work That men have beheld.
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 All men have looked on it, Man looketh attentively from afar.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Lo, God [is] high, And we know not the number of His years, Yea, there [is] no searching.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 When He doth diminish droppings of the waters, They refine rain according to its vapour,
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 Which clouds do drop, They distil on man abundantly.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 Yea, doth [any] understand The spreadings out of a cloud? The noises of His tabernacle?
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Lo, He hath spread over it His light, And the roots of the sea He hath covered,
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 For by them He doth judge peoples, He giveth food in abundance.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 By two palms He hath covered the light, And layeth a charge over it in meeting,
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 He sheweth by it [to] his friend substance, Anger against perversity.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.

< Job 36 >