Job 31
1 A covenant I made for mine eyes, And what — do I attend to a virgin?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 And what [is] the portion of God from above? And the inheritance of the Mighty from the heights?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Is not calamity to the perverse? And strangeness to workers of iniquity?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Doth not He see my ways, And all my steps number?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 If I have walked with vanity, And my foot doth hasten to deceit,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 He doth weigh me in righteous balances, And God doth know my integrity.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 If my step doth turn aside from the way, And after mine eyes hath my heart gone, And to my hands cleaved hath blemish,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Let me sow — and another eat, And my products let be rooted out.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 If my heart hath been enticed by woman, And by the opening of my neighbour I laid wait,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Grind to another let my wife, And over her let others bend.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 For it [is] a wicked thing, and a judicial iniquity;
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 For a fire it [is], to destruction it consumeth, And among all mine increase doth take root,
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 If I despise the cause of my man-servant, And of my handmaid, In their contending with me,
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 Then what do I do when God ariseth? And when He doth inspect, What do I answer Him?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Did not He that made me in the womb make him? Yea, prepare us in the womb doth One.
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 If I withhold from pleasure the poor, And the eyes of the widow do consume,
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 And I do eat my morsel by myself, And the orphan hath not eat of it,
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 (But from my youth He grew up with me as [with] a father, And from the belly of my mother I am led.)
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 If I see [any] perishing without clothing, And there is no covering to the needy,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 If his loins have not blessed me, And from the fleece of my sheep He doth not warm himself,
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 If I have waved at the fatherless my hand, When I see in [him] the gate of my court,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 My shoulder from its blade let fall, And mine arm from the bone be broken.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 For a dread unto me [is] calamity [from] God, And because of His excellency I am not able.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 If I have made gold my confidence, And to the pure gold have said, 'My trust,'
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 If I rejoice because great [is] my wealth, And because abundance hath my hand found,
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 If I see the light when it shineth, And the precious moon walking,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 And my heart is enticed in secret, And my hand doth kiss my mouth,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 It also [is] a judicial iniquity, For I had lied to God above.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 If I rejoice at the ruin of my hater, And stirred up myself when evil found him,
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 Yea, I have not suffered my mouth to sin, To ask with an oath his life.
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 If not — say ye, O men of my tent, 'O that we had of his flesh, we are not satisfied.'
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 In the street doth not lodge a stranger, My doors to the traveller I open.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 If I have covered as Adam my transgressions, To hide in my bosom mine iniquity,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Because I fear a great multitude, And the contempt of families doth affright me, Then I am silent, I go not out of the opening.
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 Who giveth to me a hearing? lo, my mark. The Mighty One doth answer me, And a bill hath mine adversary written.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 If not — on my shoulder I take it up, I bind it a crown on myself.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 The number of my steps I tell Him, As a leader I approach Him.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 If against me my land doth cry out, And together its furrows weep,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 If its strength I consumed without money, And the life of its possessors, I have caused to breathe out,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Instead of wheat let a thorn go forth, And instead of barley a useless weed! The words of Job are finished.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
