Job 3
1 After this hath Job opened his mouth, and revileth his day.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 And Job answereth and saith: —
І Йов заговорив та й сказав:
3 Let the day perish in which I am born, And the night that hath said: 'A man-child hath been conceived.'
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 That day — let it be darkness, Let not God require it from above, Nor let light shine upon it.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Let darkness and death-shade redeem it, Let a cloud tabernacle upon it, Let them terrify it as the most bitter of days.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 That night — let thick darkness take it, Let it not be united to days of the year, Into the number of months let it not come.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Lo! that night — let it be gloomy, Let no singing come into it.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Let the cursers of day mark it, Who are ready to wake up Leviathan.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Let the stars of its twilight be dark, Let it wait for light, and there is none, And let it not look on the eyelids of the dawn.
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 Because it hath not shut the doors Of the womb that was mine! And hide misery from mine eyes.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Why from the womb do I not die? From the belly I have come forth and gasp!
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Wherefore have knees been before me? And what [are] breasts, that I suck?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 For now, I have lain down, and am quiet, I have slept — then there is rest to me,
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 With kings and counsellors of earth, These building wastes for themselves.
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 Or with princes — they have gold, They are filling their houses [with] silver.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 (Or as a hidden abortion I am not, As infants — they have not seen light.)
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 There the wicked have ceased troubling, And there rest do the wearied in power.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Together prisoners have been at ease, They have not heard the voice of an exactor,
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Small and great [are] there the same. And a servant [is] free from his lord.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Why giveth He to the miserable light, and life to the bitter soul?
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 Who are waiting for death, and it is not, And they seek it above hid treasures.
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 Who are glad — unto joy, They rejoice when they find a grave.
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 To a man whose way hath been hidden, And whom God doth shut up?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 For before my food, my sighing cometh, And poured out as waters [are] my roarings.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 For a fear I feared and it meeteth me, And what I was afraid of doth come to me.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 I was not safe — nor was I quiet — Nor was I at rest — and trouble cometh!
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
