Job 18
1 And Bildad the Shuhite answereth and saith: —
І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
2 When do ye set an end to words? Consider ye, and afterwards do we speak.
„Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!
3 Wherefore have we been reckoned as cattle? We have been defiled in your eyes!
Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?
4 (He is tearing himself in his anger.) For thy sake is earth forsaken? And removed is a rock from its place?
О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?
5 Also, the light of the wicked is extinguished. And there doth not shine a spark of his fire.
Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:
6 The light hath been dark in his tent, And his lamp over him is extinguished.
його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,
7 Straitened are the steps of his strength, And cast him down doth his own counsel.
стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!
8 For he is sent into a net by his own feet, And on a snare he doth walk habitually.
Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
9 Seize on the heel doth a gin, Prevail over him do the designing.
пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —
10 Hidden in the earth is his cord, And his trap on the path.
на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.
11 Round about terrified him have terrors, And they have scattered him — at his feet.
Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.
12 Hungry is his sorrow, And calamity is ready at his side.
Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.
13 It consumeth the parts of his skin, Consume his parts doth death's first-born.
Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.
14 Drawn from his tent is his confidence, And it causeth him to step to the king of terrors.
Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...
15 It dwelleth in his tent — out of his provender, Scattered over his habitation is sulphur.
Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.
16 From beneath his roots are dried up, And from above cut off is his crop.
Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.
17 His memorial hath perished from the land, And he hath no name on the street.
Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.
18 They thrust him from light unto darkness, And from the habitable earth cast him out.
Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.
19 He hath no continuator, Nor successor among his people, And none is remaining in his dwellings.
У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.
20 At this day westerns have been astonished And easterns have taken fright.
На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...
21 Only these [are] tabernacles of the perverse, And this the place God hath not known.
Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“
