Job 16
1 And Job answereth and saith: —
А Йов відповів та й сказав:
2 I have heard many such things, Miserable comforters [are] ye all.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Is there an end to words of wind? Or what doth embolden thee that thou answerest?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 I also, like you, might speak, If your soul were in my soul's stead. I might join against you with words, And nod at you with my head.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 I might harden you with my mouth, And the moving of my lips might be sparing.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 If I speak, my pain is not restrained, And I cease — what goeth from me?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Only, now, it hath wearied me; Thou hast desolated all my company,
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 And Thou dost loathe me, For a witness it hath been, And rise up against me doth my failure, In my face it testifieth.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 His anger hath torn, and he hateth me, He hath gnashed at me with his teeth, My adversary sharpeneth his eyes for me.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 They have gaped on me with their mouth, In reproach they have smitten my cheeks, Together against me they set themselves.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 God shutteth me up unto the perverse, And to the hands of the wicked turneth me over.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 At ease I have been, and he breaketh me, And he hath laid hold on my neck, And he breaketh me in pieces, And he raiseth me to him for a mark.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Go round against me do his archers. He splitteth my reins, and spareth not, He poureth out to the earth my gall.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 He breaketh me — breach upon breach, He runneth upon me as a mighty one.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Sackcloth I have sewed on my skin, And have rolled in the dust my horn.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 My face is foul with weeping, And on mine eyelids [is] death-shade.
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Not for violence in my hands, And my prayer [is] pure.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 O earth, do not thou cover my blood! And let there not be a place for my cry.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Also, now, lo, in the heavens [is] my witness, And my testifier in the high places.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 My interpreter [is] my friend, Unto God hath mine eye dropped:
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 And he reasoneth for a man with God, And a son of man for his friend.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 When a few years do come, Then a path I return not do I go.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
