Acts 2
1 And in the day of the Pentecost being fulfilled, they were all with one accord at the same place,
Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
2 and there came suddenly out of the heaven a sound as of a bearing violent breath, and it filled all the house where they were sitting,
І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
3 and there appeared to them divided tongues, as it were of fire; it sat also upon each one of them,
І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
4 and they were all filled with the Holy Spirit, and began to speak with other tongues, according as the Spirit was giving them to declare.
Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
5 And there were dwelling in Jerusalem Jews, devout men from every nation of those under the heaven,
Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
6 and the rumour of this having come, the multitude came together, and was confounded, because they were each one hearing them speaking in his proper dialect,
А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
7 and they were all amazed, and did wonder, saying one unto another, 'Lo, are not all these who are speaking Galileans?
Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
8 and how do we hear, each in our proper dialect, in which we were born?
Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
9 Parthians, and Medes, and Elamites, and those dwelling in Mesopotamia, in Judea also, and Cappadocia, Pontus, and Asia,
Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
10 Phrygia also, and Pamphylia, Egypt, and the parts of Libya, that [are] along Cyrene, and the strangers of Rome, both Jews and proselytes,
і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
11 Cretes and Arabians, we did hear them speaking in our tongues the great things of God.'
юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
12 And they were all amazed, and were in doubt, saying one unto another, 'What would this wish to be?'
І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
13 and others mocking said, — 'They are full of sweet wine;'
А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
14 and Peter having stood up with the eleven, lifted up his voice and declared to them, 'Men, Jews! and all those dwelling in Jerusalem, let this be known to you, and harken to my sayings,
Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
15 for these are not drunken, as ye take it up, for it is the third hour of the day.
Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
16 'But this is that which hath been spoken through the prophet Joel:
а це те, що пророк Йоі́л передрік:
17 And it shall be in the last days, saith God, I will pour out of My Spirit upon all flesh, and your sons and your daughters shall prophesy, and your young men shall see visions, and your old men shall dream dreams;
„І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
18 and also upon My men-servants, and upon My maid-servants, in those days, I will pour out of My Spirit, and they shall prophesy;
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
19 and I will give wonders in the heaven above, and signs upon the earth beneath — blood, and fire, and vapour of smoke,
І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
20 the sun shall be turned to darkness, and the moon to blood, before the coming of the day of the Lord — the great and illustrious;
Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
21 and it shall be, every one — whoever shall call upon the name of the Lord, he shall be saved.
І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
22 'Men, Israelites! hear these words, Jesus the Nazarene, a man approved of God among you by mighty works, and wonders, and signs, that God did through him in the midst of you, according as also ye yourselves have known;
Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
23 this one, by the determinate counsel and foreknowledge of God, being given out, having taken by lawless hands, having crucified — ye did slay;
Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
24 whom God did raise up, having loosed the pains of the death, because it was not possible for him to be held by it,
Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
25 for David saith in regard to him: I foresaw the Lord always before me — because He is on my right hand — that I may not be moved;
Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
26 because of this was my heart cheered, and my tongue was glad, and yet — my flesh also shall rest on hope,
Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
27 because Thou wilt not leave my soul to hades, nor wilt Thou give Thy Kind One to see corruption; (Hadēs g86)
Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! (Hadēs g86)
28 Thou didst make known to me ways of life, Thou shalt fill me with joy with Thy countenance.
Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
29 'Men, brethren! it is permitted to speak with freedom unto you concerning the patriarch David, that he both died and was buried, and his tomb is among us unto this day;
Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
30 a prophet, therefore, being, and knowing that with an oath God did swear to him, out of the fruit of his loins, according to the flesh, to raise up the Christ, to sit upon his throne,
А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
31 having foreseen, he did speak concerning the rising again of the Christ, that his soul was not left to hades, nor did his flesh see corruption. (Hadēs g86)
у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. (Hadēs g86)
32 'This Jesus did God raise up, of which we are all witnesses;
Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
33 at the right hand then of God having been exalted — also the promise of the Holy Spirit having received from the Father — he was shedding forth this, which now ye see and hear;
А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
34 for David did not go up to the heavens, and he saith himself: The Lord saith to my lord, Sit thou at my right hand,
Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
35 till I make thy foes thy footstool;
доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
36 assuredly, therefore, let all the house of Israel know, that both Lord and Christ did God make him — this Jesus whom ye did crucify.'
Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
37 And having heard, they were pricked to the heart; they say also to Peter, and to the rest of the apostles, 'What shall we do, men, brethren?'
Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
38 and Peter said unto them, 'Reform, and be baptized each of you on the name of Jesus Christ, to remission of sins, and ye shall receive the gift of the Holy Spirit,
А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
39 for to you is the promise, and to your children, and to all those afar off, as many as the Lord our God shall call.'
Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
40 Also with many more other words he was testifying and exhorting, saying, 'Be saved from this perverse generation;'
І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
41 then those, indeed, who did gladly receive his word were baptized, and there were added on that day, as it were, three thousand souls,
Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
42 and they were continuing stedfastly in the teaching of the apostles, and the fellowship, and the breaking of the bread, and the prayers.
І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
43 And fear came on every soul, many wonders also and signs were being done through the apostles,
І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
44 and all those believing were at the same place, and had all things common,
А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
45 and the possessions and the goods they were selling, and were parting them to all, according as any one had need.
І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
46 Daily also continuing with one accord in the temple, breaking also at every house bread, they were partaking of food in gladness and simplicity of heart,
І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
47 praising God, and having favour with all the people, and the Lord was adding those being saved every day to the assembly.
вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
