Acts 16
1 And he came to Derbe and Lystra, and lo, a certain disciple was there, by name Timotheus son of a certain woman, a believing Jewess, but of a father, a Greek,
[Павло] прийшов у Дервію та Лістру. Там був учень, на ім’я Тимофій. Його мати була віруючою юдейкою, а батько – греком.
2 who was well testified to by the brethren in Lystra and Iconium;
Про Тимофія добре свідчили брати з Лістри та Іконії.
3 this one did Paul wish to go forth with him, and having taken [him], he circumcised him, because of the Jews who are in those places, for they all knew his father — that he was a Greek.
Павло схотів узяти його із собою в подорож і, узявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали, що його батько був греком.
4 And as they were going on through the cities, they were delivering to them the decrees to keep, that have been judged by the apostles and the elders who [are] in Jerusalem,
Проходячи через міста, [Павло й брати] закликали віруючих дотримуватися рішень, прийнятих апостолами та старійшинами в Єрусалимі.
5 then, indeed, were the assemblies established in the faith, and were abounding in number every day;
А церкви зміцнювались у вірі та кількісно зростали щодня.
6 and having gone through Phrygia and the region of Galatia, having been forbidden by the Holy Spirit to speak the word in Asia,
Вони проходили через Фригію та Галатійську місцевість, але Дух Святий не дозволив звіщати Слово в Азії.
7 having gone toward Mysia, they were trying to go on toward Bithynia, and the Spirit did not suffer them,
Коли підійшли до Місії, спробували піти до Вітинії, але Дух Ісуса не дозволив.
8 and having passed by Mysia, they came down to Troas.
Вони пройшли Місію та прийшли в Троаду.
9 And a vision through the night appeared to Paul — a certain man of Macedonia was standing, calling upon him, and saying, 'Having passed through to Macedonia, help us;' —
Уночі Павлові було видіння: з’явився чоловік із Македонії, який стояв і благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам!»
10 and when he saw the vision, immediately we endeavoured to go forth to Macedonia, assuredly gathering that the Lord hath called us to preach good news to them,
Після цього видіння, ми вирішили відразу ж піти до Македонії, зрозумівши, що Бог кличе нас проповідувати їм Добру Звістку.
11 having set sail, therefore, from Troas, we came with a straight course to Samothracia, on the morrow also to Neapolis,
Отже, з Троади ми відпливли прямо в Самофракію, а наступного [дня] – у Неаполь;
12 thence also to Philippi, which is a principal city of the part of Macedonia — a colony. And we were in this city abiding certain days,
звідти ж – до [міста] Филиппи, що було [римською] колонією та головним містом тієї частини Македонії, і залишилися в тому місті на декілька днів.
13 on the sabbath-day also we went forth outside of the city, by a river, where there used to be prayer, and having sat down, we were speaking to the women who came together,
У Суботу ми вийшли за ворота до річки, де, за звичаєм, було місце для молитви. Присівши, почали розмовляти з жінками, які там зібралися.
14 and a certain woman, by name Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, worshipping God, was hearing, whose heart the Lord did open to attend to the things spoken by Paul;
Серед них була одна, на ім’я Лідія, з міста Тіятира, вона торгувала пурпуровою тканиною. [Лідія] шанувала Бога. Господь відкрив її серце, щоб уважно сприймала все сказане Павлом.
15 and when she was baptized, and her household, she did call upon us, saying, 'If ye have judged me to be faithful to the Lord, having entered into my house, remain;' and she constrained us.
Після того, як вона та її родина були охрещені, [Лідія] запросила нас, кажучи: «Якщо ви вважаєте мене вірною Господеві, то зайдіть до мого дому й живіть». І переконала нас.
16 And it came to pass in our going on to prayer, a certain maid, having a spirit of Python, did meet us, who brought much employment to her masters by soothsaying,
Одного дня, коли ми йшли до місця молитви, нас зустріла служниця, яка мала віщунського духа. Ворожінням вона приносила великий прибуток своїм господарям.
17 she having followed Paul and us, was crying, saying, 'These men are servants of the Most High God, who declare to us a way of salvation;'
Вона, ідучи за Павлом та за нами, голосно казала: «Ці люди – раби Всевишнього Бога, які звіщають вам шлях спасіння!»
18 and this she was doing for many days, but Paul having been grieved, and having turned, said to the spirit, 'I command thee, in the name of Jesus Christ, to come forth from her;' and it came forth the same hour.
Вона це робила упродовж багатьох днів. Тоді, обурившись, Павло обернувся й промовив духові: «В ім’я Ісуса Христа наказую тобі: вийди з неї!» І тієї ж миті [дух] вийшов із неї.
19 And her masters having seen that the hope of their employment was gone, having caught Paul and Silas, drew [them] to the market-place, unto the rulers,
Коли господарі служниці побачили, що їхня надія на прибуток пропала, вони схопили Павла та Силу й повели на площу до керівників [міста].
20 and having brought them to the magistrates, they said, 'These men do exceedingly trouble our city, being Jews;
Привівши їх до магістрату, сказали: «Ці люди – юдеї, що каламутять наше місто
21 and they proclaim customs that are not lawful for us to receive nor to do, being Romans.'
й звіщають звичаї, які нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати».
22 And the multitude rose up together against them, and the magistrates having torn their garments from them, were commanding to beat [them] with rods,
Натовп теж повстав проти них, і керівники [міста], здерши з них одяг, наказали побити їх палицями.
23 many blows also having laid upon them, they cast them to prison, having given charge to the jailor to keep them safely,
Завдавши їм багато ударів, кинули у в’язницю та наказали тюремникові пильно їх охороняти.
24 who such a charge having received, did put them to the inner prison, and their feet made fast in the stocks.
Отримавши такий наказ, він кинув їх у внутрішню в’язницю й забив їхні ноги в колоду.
25 And at midnight Paul and Silas praying, were singing hymns to God, and the prisoners were hearing them,
Опівночі Павло та Сила молилися та співали пісні Богові, а в’язні слухали їх.
26 and suddenly a great earthquake came, so that the foundations of the prison were shaken, opened also presently were all the doors, and of all — the bands were loosed;
Аж раптом стався сильний землетрус, так що основи в’язниці похитнулися. Одразу всі двері відчинилися, і ланцюги на всіх відстебнулися.
27 and the jailor having come out of sleep, and having seen the doors of the prison open, having drawn a sword, was about to kill himself, supposing the prisoners to be fled,
Коли тюремник прокинувся й побачив усі двері в’язниці відчиненими, то взявся за меч і хотів убити себе, думаючи, що в’язні втекли.
28 and Paul cried out with a loud voice, saying, 'Thou mayest not do thyself any harm, for we are all here.'
Але Павло голосно сказав: ―Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!
29 And, having asked for a light, he sprang in, and trembling he fell down before Paul and Silas,
Тоді [тюремник], попросивши факел, ускочив до [в’язниці] та, тремтячи, упав перед Павлом та Силою.
30 and having brought them forth, said, 'Sirs, what must I do — that I may be saved?'
Він вивів їх на вулицю та спитав: ―Панове, що мені робити, щоб отримати спасіння?
31 and they said, 'Believe on the Lord Jesus Christ, and thou shalt be saved — thou and thy house;'
Вони відповіли: ―Віруй у Господа Ісуса, і отримаєш спасіння ти й весь твій дім!
32 and they spake to him the word of the Lord, and to all those in his household;
І проповідували Слово Господнє йому та всім, хто був у його домі.
33 and having taken them, in that hour of the night, he did bathe [them] from the blows, and was baptized, himself and all his presently,
Тієї ж нічної години [тюремник] узяв їх та обмив їхні рани. Потім негайно був охрещений він зі всіма своїми.
34 having brought them also into his house, he set food before [them], and was glad with all the household, he having believed in God.
Привівши їх до свого дому, накрив для них стіл. І разом зі всіма домашніми радів, що повірив у Бога.
35 And day having come, the magistrates sent the rod-bearers, saying, 'Let those men go;'
Коли настав день, керівники [міста] надіслали своїх слуг сказати [тюремникові]: «Відпусти цих людей!»
36 and the jailor told these words unto Paul — 'The magistrates have sent, that ye may be let go; now, therefore, having gone forth go on in peace;'
Тюремник сказав Павлові: ―Керівники [міста] надіслали [наказ] відпустити вас. Отже, ви можете йти з миром!
37 and Paul said to them, 'Having beaten us publicly uncondemned — men, Romans being — they did cast [us] to prison, and now privately do they cast us forth! why no! but having come themselves, let them bring us forth.'
Але Павло сказав їм: ―Нас побили прилюдно, без судового розгляду, і, хоча ми громадяни Риму, кинули до в’язниці, а тепер вони бажають таємно нас вигнати? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!
38 And the rod-bearers told to the magistrates these sayings, and they were afraid, having heard that they are Romans,
Слуги передали ці слова керівникам [міста]. Почувши, що [Павло та Сила] – римляни, ті перелякалися.
39 and having come, they besought them, and having brought [them] forth, they were asking [them] to go forth from the city;
Вони прийшли та вибачилися перед ними, вивели їх із [в’язниці] та благали, щоб вони залишили місто.
40 and they, having gone forth out of the prison, entered into [the house of] Lydia, and having seen the brethren, they comforted them, and went forth.
Вийшовши з в’язниці, Павло та Сила попрямували до [дому] Лідії, де зустріли братів та підбадьорили їх. Після цього вони пішли далі.
