Acts 14
1 And it came to pass in Iconium, that they did enter together into the synagogue of the Jews, and spake, so that there believed both of Jews and Greeks a great multitude;
В Іконії Павло та Варнава увійшли також в юдейську синагогу та говорили так [переконливо], що багато юдеїв та греків увірувало.
2 and the unbelieving Jews did stir up and made evil the souls of the nations against the brethren;
Ті ж юдеї, які відмовилися повірити, підбурили та роз’ятрили душі язичників проти братів.
3 long time, indeed, therefore, did they abide speaking boldly in the Lord, who is testifying to the word of His grace, and granting signs and wonders to come to pass through their hands.
Однак [Павло та Варнава] залишалися там досить довго. Вони сміливо говорили про Господа, Який свідчив про Слово благодаті, роблячи чудеса та знамення через їхні руки.
4 And the multitude of the city was divided, and some were with the Jews, and some with the apostles,
Мешканці міста розділилися: одні підтримували юдеїв, а інші – апостолів.
5 and when there was a purpose both of the nations and of the Jews with their rulers to use [them] despitefully, and to stone them,
Язичники та юдеї разом із керівниками задумали закидати їх камінням.
6 they having become aware, did flee to the cities of Lycaonia, Lystra, and Derbe, and to the region round about,
Дізнавшись про це, [Павло та Варнава] втекли до міст Лікаонії – Лістри, Дервії та околиць,
7 and there they were proclaiming good news.
де продовжували проповідувати Добру Звістку.
8 And a certain man in Lystra, impotent in the feet, was sitting, being lame from the womb of his mother — who never had walked,
У Лістрі сидів безсилий чоловік, який ніколи не ходив, тому що був калікою від народження.
9 this one was hearing Paul speaking, who, having stedfastly beheld him, and having seen that he hath faith to be saved,
Він слухав, як говорив Павло. Поглянувши на нього уважно й побачивши, що той має віру для зцілення,
10 said with a loud voice, 'Stand up on thy feet upright;' and he was springing and walking,
[Павло] голосно промовив: «Встань прямо на ноги!» Той піднявся й почав ходити.
11 and the multitudes having seen what Paul did, did lift up their voice, in the speech of Lycaonia, saying, 'The gods, having become like men, did come down unto us;'
Люди, побачивши, що зробив Павло, почали голосно говорити лікаонською: «Боги до нас зійшли в людській подобі!»
12 they were calling also Barnabas Zeus, and Paul Hermes, since he was the leader in speaking.
Вони назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, оскільки він був головним у промові.
13 And the priest of the Zeus that is before their city, oxen and garlands unto the porches having brought, with the multitudes did wish to sacrifice,
Жрець Зевса, храм якого був перед містом, привів биків із вінками до воріт, бажаючи разом із народом принести жертву.
14 and having heard, the apostles Barnabas and Paul, having rent their garments, did spring into the multitude, crying
Коли апостоли Варнава та Павло почули про це, то роздерли свій одяг, кинулися до натовпу та закричали:
15 and saying, 'Men, why these things do ye? and we are men like-affected with you, proclaiming good news to you, from these vanities to turn unto the living God, who made the heaven, and the earth, and the sea, and all the things in them;
«Люди, навіщо ви це робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми звіщаємо вам Добру Звістку, щоб ви відвернулися від цих марнот до живого Бога, Який створив небеса, землю, море й усе, що в них.
16 who in the past generations did suffer all the nations to go on in their ways,
У минулому Він дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,
17 though, indeed, without witness He did not leave himself, doing good — from heaven giving rains to us, and fruitful seasons, filling our hearts with food and gladness;'
хоч і не залишав їх без свідоцтва про Себе, роблячи добро, даючи дощі з неба та врожайні часи, наповняючи їжею й радощами серця ваші».
18 and these things saying, scarcely did they restrain the multitudes from sacrificing to them.
І, говорячи це, ледве переконали народ, щоб не приносили їм жертви.
19 And there came thither, from Antioch and Iconium, Jews, and they having persuaded the multitudes, and having stoned Paul, drew him outside of the city, having supposed him to be dead;
Однак деякі юдеї, які прийшли з Антіохії та Іконії, схилили натовп [на свій бік]. Вони побили Павла камінням та виволікли його за місто, думаючи, що він уже помер.
20 and the disciples having surrounded him, having risen he entered into the city, and on the morrow he went forth with Barnabas to Derbe.
Але коли учні зібралися навколо нього, він піднявся та повернувся в місто. Наступного дня він разом із Варнавою вирушив у Дервію.
21 Having proclaimed good news also to that city, and having discipled many, they turned back to Lystra, and Iconium, and Antioch,
У цьому місті вони проповідували Добру Звістку й набули чимало учнів. Потім повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії.
22 confirming the souls of the disciples, exhorting to remain in the faith, and that through many tribulations it behoveth us to enter into the reign of God,
[Павло та Варнава] зміцнювали душі учнів, закликаючи їх продовжувати твердо вірити, та [навчали], що через великі скорботи нам треба увійти в Царство Боже.
23 and having appointed to them by vote elders in every assembly, having prayed with fastings, they commended them to the Lord in whom they had believed.
Вони обрали пресвітерів для кожної церкви й постом та молитвою передали їх Господеві, в Якого увірували.
24 And having passed through Pisidia, they came to Pamphylia,
Далі, пройшовши Пісідію, [Павло та Варнава] прийшли до Памфілії.
25 and having spoken in Perga the word, they went down to Attalia,
Звістивши Слово в Пергії, прийшли до Атталії.
26 and thence did sail to Antioch, whence they had been given by the grace of God for the work that they fulfilled;
Звідти відпливли до Антіохії, де були передані благодаті Божій для справи, яку виконали.
27 and having come and gathered together the assembly, they declared as many things as God did with them, and that He did open to the nations a door of faith;
Повернувшись, вони скликали всю церкву та розповіли, як багато Бог зробив через них і як Він відчинив для язичників двері віри.
28 and they abode there not a little time with the disciples.
Вони залишалися з учнями чимало часу.
