2 Corinthians 4
1 Because of this, having this ministration, according as we did receive kindness, we do not faint,
Ось тому́, мавши за милосердям Божим таке служі́ння, ми не тратимо відваги,
2 but did renounce for ourselves the hidden things of shame, not walking in craftiness, nor deceitfully using the word of God, but by the manifestation of the truth recommending ourselves unto every conscience of men, before God;
але ми відреклися тайного со́рому, не хо́дячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'я́вленням правди доручуємо себе кожному сумлінню лю́дському перед Богом.
3 and if also our good news is vailed, in those perishing it is vailed,
Коли ж наша Єва́нгелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, —
4 in whom the god of this age did blind the minds of the unbelieving, that there doth not shine forth to them the enlightening of the good news of the glory of the Christ, who is the image of God; (aiōn g165)
для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не зася́яло світло Єва́нгелії слави Христа, а Він — образ Божий. (aiōn g165)
5 for not ourselves do we preach, but Christ Jesus — Lord, and ourselves your servants because of Jesus;
Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші ради Ісуса.
6 because [it is] God who said, Out of darkness light [is] to shine, who did shine in our hearts, for the enlightening of the knowledge of the glory of God in the face of Jesus Christ.
Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій.
7 And we have this treasure in earthen vessels, that the excellency of the power may be of God, and not of us;
А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас.
8 on every side being in tribulation, but not straitened; perplexed, but not in despair;
У всьому нас тиснуть, та не поти́снені ми; ми в важки́х обставинах, але не впадаємо в ро́зпач.
9 persecuted, but not forsaken; cast down, but not destroyed;
Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.
10 at all times the dying of the Lord Jesus bearing about in the body, that the life also of Jesus in our body may be manifested,
Ми за́всіди носимо в тілі ме́ртвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.
11 for always are we who are living delivered up to death because of Jesus, that the life also of Jesus may be manifested in our dying flesh,
Бо за́всіди нас, що живемо́, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.
12 so that, the death indeed in us doth work, and the life in you.
Тому́ то смерть діє в нас, а життя — у вас.
13 And having the same spirit of the faith, according to that which hath been written, 'I believed, therefore I did speak;' we also do believe, therefore also do we speak;
Та мавши того ж духа віри, за написаним: „Вірував я, через те говорив“, і ми віруємо, тому то й говоримо,
14 knowing that He who did raise up the Lord Jesus, us also through Jesus shall raise up, and shall present with you,
знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскреси́ть з Ісусом і нас, і поставить із вами.
15 for the all things [are] because of you, that the grace having been multiplied, because of the thanksgiving of the more, may abound to the glory of God;
Усе бо для вас, щоб благода́ть, розмножена через багатьох, збагати́ла подяку на Божу славу.
16 wherefore, we faint not, but if also our outward man doth decay, yet the inward is renewed day by day;
Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній.
