2 Corinthians 10
1 And I, Paul, myself, do call upon you — through the meekness and gentleness of the Christ — who in presence, indeed [am] humble among you, and being absent, have courage toward you,
А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас.
2 and I beseech [you], that, being present, I may not have courage, with the confidence with which I reckon to be bold against certain reckoning us as walking according to the flesh;
І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом.
3 for walking in the flesh, not according to the flesh do we war,
Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, —
4 for the weapons of our warfare [are] not fleshly, but powerful to God for bringing down of strongholds,
зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи,
5 reasonings bringing down, and every high thing lifted up against the knowledge of God, and bringing into captivity every thought to the obedience of the Christ,
і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові,
6 and being in readiness to avenge every disobedience, whenever your obedience may be fulfilled.
і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш.
7 The things in presence do ye see? if any one hath trusted in himself to be Christ's, this let him reckon again from himself, that according as he is Christ's, so also we [are] Christ's;
Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
8 for even if also anything more abundantly I shall boast concerning our authority, that the Lord gave us for building up, and not for casting you down, I shall not be ashamed;
Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь.
9 that I may not seem as if I would terrify you through the letters,
Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10 'because the letters indeed — saith one — [are] weighty and strong, and the bodily presence weak, and the speech despicable.'
„Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“,
11 This one — let him reckon thus: that such as we are in word, through letters, being absent, such also, being present, [we are] in deed.
такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши.
12 For we do not make bold to rank or to compare ourselves with certain of those commending themselves, but they, among themselves measuring themselves, and comparing themselves with themselves, are not wise,
Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
13 and we in regard to the unmeasured things will not boast ourselves, but after the measure of the line that the God of measure did appoint to us — to reach even unto you;
Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́.
14 for not as not reaching to you do we stretch ourselves overmuch, for even unto you did we come in the good news of the Christ,
Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою.
15 not boasting of the things not measured, in other men's labours, and having hope — your faith increasing — in you to be enlarged, according to our line — into abundance,
Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами,
16 in the [places] beyond you to proclaim good news, not in another's line in regard to the things made ready, to boast;
щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять.
17 and he who is boasting — in the Lord let him boast;
А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“
18 for not he who is commending himself is approved, but he whom the Lord doth commend.
Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь!
