1 Corinthians 11
1 Followers of me become ye, as I also [am] of Christ.
Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
2 And I praise you, brethren, that in all things ye remember me, and according as I did deliver to you, the deliverances ye keep,
Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і захо́вуєте так переда́ння, як я вам передав.
3 and I wish you to know that of every man the head is the Christ, and the head of a woman is the husband, and the head of Christ is God.
Хо́чу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог.
4 Every man praying or prophesying, having the head covered, doth dishonour his head,
Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою го́лову.
5 and every woman praying or prophesying with the head uncovered, doth dishonour her own head, for it is one and the same thing with her being shaven,
І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою го́лову, бо це є те саме, як була́ б вона виголена.
6 for if a woman is not covered — then let her be shorn, and if [it is] a shame for a woman to be shorn or shaven — let her be covered;
Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стри́гтися чи голитися, нехай покривається!
7 for a man, indeed, ought not to cover the head, being the image and glory of God, and a woman is the glory of a man,
Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава.
8 for a man is not of a woman, but a woman [is] of a man,
Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,
9 for a man also was not created because of the woman, but a woman because of the man;
не ство́рений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.
10 because of this the woman ought to have [a token of] authority upon the head, because of the messengers;
Тому жінка повина мати на голові знака вла́ди над нею, ради анголів.
11 but neither [is] a man apart from a woman, nor a woman apart from a man, in the Lord,
Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.
12 for as the woman [is] of the man, so also the man [is] through the woman, and the all things [are] of God.
Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все — від Бога.
13 In your own selves judge ye; is it seemly for a woman uncovered to pray to God?
Поміркуйте самі між собою, чи присто́йне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?
14 doth not even nature itself teach you, that if a man indeed have long hair, a dishonour it is to him?
Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає воло́сся, то безчестя для нього?
15 and a woman, if she have long hair, a glory it is to her, because the hair instead of a covering hath been given to her;
Коли ж жінка ко́су запускає, — це слава для неї, бо замість покрива́ла да́на коса́ їй.
16 and if any one doth think to be contentious, we have no such custom, neither the assemblies of God.
Коли ж хто сперечатися хоче, — ми такого звича́ю не маємо, ані Церкви́ Божі.
17 And this declaring, I give no praise, because not for the better, but for the worse ye come together;
Пропонуючи це вам, я не хвалю́, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.
18 for first, indeed, ye coming together in an assembly, I hear of divisions being among you, and partly I believe [it],
Бо найперше, я чую, що як схо́дитесь ви на збо́ри, то між вами бувають поді́лення, у що почасти я й вірю.
19 for it behoveth sects also to be among you, that those approved may become manifest among you;
Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.
20 ye, then, coming together at the same place — it is not to eat the Lord's supper;
А далі, коли ви збираєтесь ра́зом, то не на те, щоб їсти Господню Вече́рю.
21 for each his own supper doth take before in the eating, and one is hungry, and another is drunk;
Бо кожен спішить з'їсти власну вече́рю, і один голодує, а другий впивається.
22 why, have ye not houses to eat and to drink in? or the assembly of God do ye despise, and shame those not having? what may I say to you? shall I praise you in this? I do not praise!
Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаю́чих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю́ вас? Не похвалю́!
23 For I — I received from the Lord that which also I did deliver to you, that the Lord Jesus in the night in which he was delivered up, took bread,
Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як ви́даний був, узяв хліб,
24 and having given thanks, he brake, and said, 'Take ye, eat ye, this is my body, that for you is being broken; this do ye — to the remembrance of me.'
подяку віддав, і переломив, і сказав: „Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас лома́ється. Це робіть на спомин про Мене!“
25 In like manner also the cup after the supping, saying, 'This cup is the new covenant in my blood; this do ye, as often as ye may drink [it] — to the remembrance of me;'
Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: „Ця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки бу́дете пити, на спомин про Мене!“
26 for as often as ye may eat this bread, and this cup may drink, the death of the Lord ye do shew forth — till he may come;
Бо кожного ра́зу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він при́йде.
27 so that whoever may eat this bread or may drink the cup of the Lord unworthily, guilty he shall be of the body and blood of the Lord:
Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, — буде винний супроти тіла та крови Господньої!
28 and let a man be proving himself, and so of the bread let him eat, and of the cup let him drink;
Нехай же люди́на випробо́вує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.
29 for he who is eating and drinking unworthily, judgment to himself he doth eat and drink — not discerning the body of the Lord.
Бо хто їсть і п'є негі́дно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!
30 Because of this, among you many [are] weak and sickly, and sleep do many;
Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто засну́ли.
31 for if ourselves we were discerning, we would not be being judged,
Бо коли б ми самі судили себе, то засу́джені ми не були́ б.
32 and being judged by the Lord, we are chastened, that with the world we may not be condemned;
Та засу́джені від Господа, караємося, щоб нас не засу́джено з світом.
33 so then, my brethren, coming together to eat, for one another wait ye;
Ось тому́, мої браття, схо́дячись на поживу, чека́йте один о́дного.
34 and if any one is hungry, at home let him eat, that to judgment ye may not come together; and the rest, whenever I may come, I shall arrange.
А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не схо́дилися ви на о́суд. А про інше, як прийду́, заряджу́.
