Psalms 94
1 God is Lord of veniauncis; God of veniauncis dide freli.
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Be thou enhaunsid that demest the erthe; yelde thou yeldinge to proude men.
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Lord, hou longe synneris; hou longe schulen synneris haue glorie?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Thei schulen telle out, and schulen speke wickidnesse; alle men schulen speke that worchen vnriytfulnesse.
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Lord, thei han maad lowe thi puple; and thei han disesid thin eritage.
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Thei killiden a widowe and a comelyng; and thei han slayn fadirles children and modirles.
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 And thei seiden, The Lord schal not se; and God of Jacob schal not vndurstonde.
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Ye vnwise men in the puple, vndirstonde; and, ye foolis, lerne sum tyme.
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Schal not he here, that plauntide the eere; ethere biholdith not he, that made the iye?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Schal not he repreue, that chastisith folkis; which techith man kunnyng?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 The Lord knowith the thouytis of men; that tho ben veyne.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Blessid is the man, whom thou, Lord, hast lerned; and hast tauyt him of thi lawe.
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 That thou aswage hym fro yuele daies; til a diche be diggid to the synner.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 For the Lord schal not putte awei his puple; and he schal not forsake his eritage.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 Til riytfulnesse be turned in to dom; and who ben niy it, alle that ben of riytful herte.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Who schal rise with me ayens mysdoeris; ether who schal stonde with me ayens hem that worchen wickidnesse?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 No but for the Lord helpide me; almest my soule hadde dwellid in helle.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 If Y seide, My foot was stirid; Lord, thi merci helpide me.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Aftir the multitude of my sorewis in myn herte; thi coumfortis maden glad my soule.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Whether the seete of wickidnesse cleueth to thee; that makist trauel in comaundement?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 Thei schulen take ayens the soule of a iust man; and thei schulen condempne innocent blood.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 And the Lord was maad to me in to refuyt; and my God was maad in to the help of myn hope.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 And he schal yelde to hem the wickidnesse of hem; and in the malice of hem he schal lese hem, oure Lord God schal lese hem.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
