Psalms 78
1 The lernyng of Asaph. Mi puple, perseyue ye my lawe; bowe youre eere in to the wordis of my mouth.
Пісня навча́льна Асафова.
2 I schal opene my mouth in parablis; Y schal speke perfite resouns fro the bigynnyng.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Hou grete thingis han we herd, aud we han knowe tho; and oure fadris. telden to vs.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Tho ben not hid fro the sones of hem; in anothir generacioun. And thei telden the heriyngis of the Lord, and the vertues of hym; and hise merueilis, whyche he dide.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 And he reiside witnessyng in Jacob; and he settide lawe in Israel. Hou grete thingis comaundide he to oure fadris, to make tho knowun to her sones;
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 that another generacioun knowe. Sones, that schulen be born, and schulen rise vp; schulen telle out to her sones.
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 That thei sette her hope in God, and foryete not the werkis of God; and that thei seke hise comaundementis.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Lest thei be maad a schrewid generacioun; and terrynge to wraththe, as the fadris of hem. A generacioun that dresside not his herte; and his spirit was not bileued with God.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 The sones of Effraym, bendinge a bouwe and sendynge arowis; weren turned in the dai of batel.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Thei kepten not the testament of God; and thei nolden go in his lawe.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 And thei foryaten hise benefices; and hise merueils, whiche he schewide to hem.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 He dide merueils bifore the fadris of hem in the loond of Egipt; in the feeld of Taphneos.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 He brak the see, and ledde hem thorou; and he ordeynede the watris as in a bouge.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 And he ledde hem forth in a cloude of the dai; and al niyt in the liytnyng of fier.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 He brak a stoon in deseert; and he yaf watir to hem as in a myche depthe.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 And he ledde watir out of the stoon; and he ledde forth watris as floodis.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 And thei `leiden to yit to do synne ayens hym; thei excitiden hiye God in to ire, in a place with out water.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 And thei temptiden God in her hertis; that thei axiden meetis to her lyues.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 And thei spaken yuel of God; thei seiden, Whether God may make redi a bord in desert?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 For he smoot a stoon, and watris flowiden; and streemys yeden out in aboundaunce. Whether also he may yyue breed; ether make redi a bord to his puple?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Therfor the Lord herde, and delaiede; and fier was kindelid in Jacob, and the ire of God stiede on Israel.
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 For thei bileueden not in God; nether hopiden in his heelthe.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 And he comaundide to the cloudis aboue; and he openyde the yatis of heuene.
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 And he reynede to hem manna for to eete; and he yaf to hem breed of heuene.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Man eet the breed of aungels; he sent to hem meetis in aboundance.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 He turnede ouere the south wynde fro heuene; and he brouyte in bi his vertu the weste wynde.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 And he reynede fleischis as dust on hem; and `he reinede volatils fethered, as the grauel of the see.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 And tho felden doun in the myddis of her castels; aboute the tabernaclis of hem.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 And thei eeten, and weren fillid greetli, and he brouyte her desire to hem;
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 thei weren not defraudid of her desier. Yit her metis weren in her mouth;
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 and the ire of God stiede on hem. And he killide the fatte men of hem; and he lettide the chosene men of Israel.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 In alle these thingis thei synneden yit; and bileuede not in the merueils of God.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 And the daies of hem failiden in vanytee; and the yeeris of hem faileden with haste.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Whanne he killide hem, thei souyten hym; and turneden ayen, and eerli thei camen to hym.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 And thei bithouyten, that God is the helper of hem; and `the hiy God is the ayenbier of hem.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 And thei loueden hym in her mouth; and with her tunge thei lieden to hym.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Forsothe the herte of hem was not riytful with hym; nethir thei weren had feithful in his testament.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 But he is merciful, and he schal be maad merciful to the synnes of hem; and he schal not destrie hem. And he dide greetli, to turne awei his yre; and he kyndelide not al his ire.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 And he bithouyte, that thei ben fleische; a spirit goynge, and not turnynge ayen.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Hou oft maden thei hym wrooth in desert; thei stireden hym in to ire in a place with out watir.
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 And thei weren turned, and temptiden God; and thei wraththiden the hooli of Israel.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Thei bithouyten not on his hond; in the dai in the which he ayen bouyte hem fro the hond of the trobler.
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 As he settide hise signes in Egipt; and hise grete wondris in the feeld of Taphneos.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 And he turnede the flodis of hem and the reynes of hem in to blood; that thei schulden not drynke.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 He sente a fleisch flie in to hem, and it eet hem; and he sente a paddok, and it loste hem.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 And he yaf the fruytis of hem to rust; and he yaf the trauels of hem to locustis.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 And he killide the vynes of hem bi hail; and the moore trees of hem bi a frost.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 And he bitook the beestis of hem to hail; and the possessioun of hem to fier.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 He sente in to hem the ire of his indignacioun; indignacioun, and ire, and tribulacioun, sendingis in bi iuel aungels.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 He made weie to the path of his ire, and he sparide not fro the deth of her lyues; and he closide togidere in deth the beestis of hem.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 And he smoot al the first gendrid thing in the lond of Egipt; the first fruytis of alle the trauel of hem in the tabernaclis of Cham.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 And he took awei his puple as scheep; and he ledde hem forth as a flok in desert.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 And he ledde hem forth in hope, and thei dredden not; and the see hilide the enemyes of hem.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 And he brouyte hem in to the hil of his halewyng; in to the hil which his riythond gat. And he castide out hethene men fro the face of hem; and bi lot he departide to hem the lond in a cord of delyng.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 And he made the lynagis of Israel to dwelle in the tabernaclis of hem.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 And thei temptiden, and wraththiden heiy God; and thei kepten not hise witnessyngis.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 And thei turneden awei hem silf, and thei kepten not couenaunt; as her fadris weren turned in to a schrewid bouwe.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Thei stiriden him in to ire in her litle hillis; and thei terriden hym to indignacioun of her grauen ymagis.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 God herde, and forsook; and brouyte to nouyt Israel greetli.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 And he puttide awei the tabernacle of Sylo; his tabernacle where he dwellide among men.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 And he bitook the vertu of hem in to caitiftee; and the fairnesse of hem in to the hondis of the enemye.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 And he closide togidere his puple in swerd; and he dispiside his erytage.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Fier eet the yonge men of hem; and the virgyns of hem weren not biweilid.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 The prestis of hem fellen doun bi swerd; and the widewis of hem weren not biwept.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 And the Lord was reisid, as slepynge; as miyti greetli fillid of wiyn.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 And he smoot hise enemyes on the hynderere partis; he yaf to hem euerlastyng schenschipe.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 And he puttide awei the tabernacle of Joseph; and he chees not the lynage of Effraym.
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 But he chees the lynage of Juda; he chees the hil of Syon, which he louede.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 And he as an vnicorn bildide his hooli place; in the lond, which he foundide in to worldis.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 And he chees Dauid his seruaunt, and took hym vp fro the flockis of scheep; he took hym fro bihynde scheep with lambren.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 To feed Jacob his seruaunt; and Israel his eritage.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 And he fedde hem in the innocens of his herte; and he ledde hem forth in the vndurstondyngis of his hondis.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
