Psalms 147
1 Alleluya. Herie ye the Lord, for the salm is good; heriyng be myrie, and fair to oure God.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 The Lord schal bilde Jerusalem; and schal gadere togidere the scateryngis of Israel.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Which Lord makith hool men contrit in herte; and byndith togidere the sorewes of hem.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Which noumbrith the multitude of sterris; and clepith names to alle tho.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Oure Lord is greet, and his vertu is greet; and of his wisdom is no noumbre.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 The Lord takith vp mylde men; forsothe he makith low synneris `til to the erthe.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Bifore synge ye to the Lord in knoulechyng; seye ye salm to oure God in an harpe.
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Which hilith heuene with cloudis; and makith redi reyn to the erthe. Which bryngith forth hei in hillis; and eerbe to the seruice of men.
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Which yyueth mete to her werk beestis; and to the briddys of crowis clepinge hym.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 He schal not haue wille in the strengthe of an hors; nether it schal be wel plesaunt to hym in the leggis of a man.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 It is wel plesaunt to the Lord on men that dreden hym; and in hem that hopen on his mercy.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Jerusalem, herie thou the Lord; Syon, herie thou thi God.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 For he hath coumfortid the lockis of thi yatis; he hath blessid thi sones in thee.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Which hath set thi coostis pees; and fillith thee with the fatnesse of wheete.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Which sendith out his speche to the erthe; his word renneth swiftli.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Which yyueth snow as wolle; spredith abrood a cloude as aische.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 He sendith his cristal as mussels; who schal suffre bifore the face of his cooldnesse?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 He schal sende out his word, and schal melte tho; his spirit schal blowe, and watris schulen flowe.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Which tellith his word to Jacob; and hise riytfulnessis and domes to Israel.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 He dide not so to ech nacioun; and he schewide not hise domes to hem.
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
