Psalms 102
1 The preier of a pore man, whanne he was angwishid, and schedde out his speche bifore the Lord. Lord, here thou my preier; and my crie come to thee.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Turne not awei thi face fro me; in what euere dai Y am troblid, bowe doun thin eere to me. In what euere day Y schal inwardli clepe thee; here thou me swiftli.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 For my daies han failid as smoke; and my boonus han dried vp as critouns.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 I am smytun as hei, and myn herte dried vp; for Y haue foryete to eete my breed.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Of the vois of my weilyng; my boon cleuede to my fleische.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 I am maad lijk a pellican of wildirnesse; Y am maad as a niyt crowe in an hous.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 I wakide; and Y am maad as a solitarie sparowe in the roof.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Al dai myn enemyes dispisiden me; and thei that preisiden me sworen ayens me.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 For Y eet aschis as breed; and Y meddlide my drinke with weping.
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Fro the face of the ire of thin indignacioun; for thou reisinge me hast hurtlid me doun.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Mi daies boweden awei as a schadewe; and Y wexede drie as hei.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 But, Lord, thou dwellist with outen ende; and thi memorial in generacioun and in to generacioun.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Lord, thou risinge vp schalt haue merci on Sion; for the tyme `to haue merci therof cometh, for the tyme cometh.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 For the stones therof plesiden thi seruauntis; and thei schulen haue merci on the lond therof.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 And, Lord, hethen men schulen drede thi name; and alle kingis of erthe schulen drede thi glori.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 For the Lord hath bildid Sion; and he schal be seen in his glorie.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 He bihelde on the preier of meke men; and he dispiside not the preier of hem.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Be these thingis writun in an othere generacioun; and the puple that schal be maad schal preise the Lord.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 For he bihelde fro his hiye hooli place; the Lord lokide fro heuene in to erthe.
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 For to here the weilingis of feterid men; and for to vnbynde the sones of slayn men.
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 That thei telle in Sion the name of the Lord; and his preising in Jerusalem.
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 In gaderinge togidere puplis in to oon; and kingis, that thei serue the Lord.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 It answeride to hym in the weie of his vertu; Telle thou to me the fewnesse of my daies.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Ayenclepe thou not me in the myddil of my daies; thi yeris ben in generacioun and in to generacioun.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Lord, thou foundidist the erthe in the bigynnyng; and heuenes ben the werkis of thin hondis.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Tho schulen perische, but thou dwellist perfitli; and alle schulen wexe eelde as a clooth. And thou schalt chaunge hem as an hiling, and tho schulen be chaungid;
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 but thou art the same thi silf, and thi yeeris schulen not faile.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 The sones of thi seruauntis schulen dwelle; and the seed of hem schal be dressid in to the world.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
