Proverbs 1
1 The parablis of Salomon, the sone of Dauid, king of Israel;
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 to kunne wisdom and kunnyng;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 to vndurstonde the wordis of prudence; and to take the lernyng of teching; to take riytfulnesse, and dom, and equyte;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 that felnesse be youun to litle children, and kunnyng, and vndurstonding to a yong wexynge man.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 A wise man heringe schal be wisere; and a man vndurstondinge schal holde gouernails.
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 He schal perseyue a parable, and expownyng; the wordis of wise men, and the derk figuratif spechis of hem.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 The drede of the Lord is the bigynning of wisdom; foolis dispisen wisdom and teching.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 My sone, here thou the teching of thi fadir, and forsake thou not the lawe of thi modir;
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 that grace be addid, ethir encreessid, to thin heed, and a bie to thi necke.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Mi sone, if synneris flateren thee, assente thou not to hem.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 If thei seien, Come thou with vs, sette we aspies to blood, hide we snaris of disseitis ayens an innocent without cause;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 swolowe we him, as helle swolowith a man lyuynge; and al hool, as goynge doun in to a lake; we schulen fynde al preciouse catel, (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 we schulen fille oure housis with spuylis; sende thou lot with vs,
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 o purs be of vs alle;
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 my sone, go thou not with hem; forbede thi foot fro the pathis of hem.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 For the feet of hem rennen to yuel; and thei hasten to schede out blood.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 But a net is leid in veyn bifore the iyen of briddis, that han wengis.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Also `thilke wickid disseyueris setten aspies ayens her owne blood; and maken redi fraudis ayens her soulis.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 So the pathis of ech auerouse man rauyschen the soulis of hem that welden.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Wisdom prechith with outforth; in stretis it yyueth his vois.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 It crieth ofte in the heed of cumpenyes; in the leeues of yatis of the citee it bringith forth hise wordis,
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 and seith, Hou long, ye litle men in wit, louen yong childhod, and foolis schulen coueyte tho thingis, that ben harmful to hem silf, and vnprudent men schulen hate kunnyng?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Be ye conuertid at my repreuyng; lo, Y schal profre forth to you my spirit, and Y schal schewe my wordis.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 For Y clepide, and ye forsoken; Y helde forth myn hond, and noon was that bihelde.
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Ye dispisiden al my councel; and chargiden not my blamyngis.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 And Y schal leiye in youre perisching; and Y schal scorne you, whanne that, that ye dreden, cometh to you.
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Whanne sodeyne wretchidnesse fallith in, and perisching bifallith as tempest; whanne tribulacioun and angwisch cometh on you.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Thanne thei schulen clepe me, and Y schal not here; thei schulen rise eerli, and thei schulen not fynde me.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 For thei hatiden teching, and thei token not the drede of the Lord,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 nether assentiden to my councel, and depraueden al myn amendyng.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Therfor thei schulen ete the fruytis of her weie; and thei schulen be fillid with her counseils.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 The turnyng awei of litle men in wit schal sle hem; and the prosperite of foolis schal leese hem.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 But he that herith me, schal reste with outen drede; and he schal vse abundaunce, whanne the drede of yuels is takun awei.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
